Актуально про здоров’я медиків в період епідемії

Оприлюднено

У боротьбі з коронавірусною пандемією, її поширенням та проявами в кожній постраждалій країні світу, в тому числі Україні, передову лінію оборони забезпечують медичні працівники. Медичний персонал є найпершою категорією ризику зараження бетакоронавірусом SARS-CoV-2 і розвитку коронавірусної хвороби-2019 (COVID-19) незалежно від віку, наявності супутніх хвороб та імунного статусу медичних працівників.

Дані ВООЗ свідчать про те, що 2002-2003 рр. під час спалаху епідемії SARS медичні працівники становили 21% від заражених осіб.

Подібна ситуація відбувається і серед тих, хто лікує пацієнтів з COVID-19. В Італії серед усіх людей, у яких підтвердили наявність коронавірусу, було 6200 медиків. В Іспанії їх нараховується приблизно 6500, що становить 12% заражень. У Китаї, за підрахунками, на початку березня були виявлені зараження в орієнтовно 3300 медичних працівників. У цілому приблизно 4—12% підтверджених випадків коронавірусної хвороби у світі становлять медики (https://www.bbc.com/ukrainian/features-52118922).

Станом на 14 квітня 2020 року у світі від цієї хвороби померло 463 медичних працівники.

В Україні виявлення та лікування хворих на COVID-19, а також захист медичного персоналу здійснюється відповідно до наказів МОЗ України: від 25.02.2020 р. № 552 «Про затвердження та впровадження стандартів медичної допомоги при коронавірусній хворобі (COVID-19)»; від 28.03.2020 р. № 722 «Організація надання медичної допомоги хворим на коронавірусну хворобу (COVID-19)»; від 2.04.2020 р. № 762 «Про затвердження протоколу «Надання медичної допомоги для лікування коронавірусної ховроби (COVID-19)».

Ризик зараження і захворювання медичного персоналу на коронавірусну хворобу COVID-19 існує на всіх етапах надання медичної допомоги — на поліклінічному, догоспітальному, стаціонарному. Більшого ризику заразитися й захворіти в умовах епідемії COVID-19 зазнає медичний персонал стаціонарних інфекційних лікарень та відділень.

Так, у приймальному відділенні/пропускнику інфекційного стаціонару медичні працівники мають високий ризик зараження через необхідність прийому значного числа пацієнтів (потенційних джерел інфекції), їхнього обстеження з оглядом ротоглотки, іншими обстеженнями, що передбачають контакт з хворим на відстані меншій, ніж 1 метр (пальпація, перкусія, аускультація, взяття зразків з слизової носа, ротоглотки). Медичні сестри пропускників здійснюють безконтактну термометрію з невеликої відстані, вимірювання тиску, взяття з носових ходів та ротоглотки необхідних мазків. Менший ризик мають санітарні працівники пропускників, які проводять поточну дезінфекцію після прийому хворого, відправляють його верхній одяг до дезінфекційної камери.

Лікарі та медичний персонал інфекційного відділення також мають ризик зараження, але дещо менший порівняно з працівниками приймального відділення. У разі необхідності уточнення стану хворого, який перебуває в боксі чи боксованій палаті, можливе використання візуального контролю через вікно боксу та доповнення його телефонним зв’язком. Для середніх і молодших медичних працівників існує ризик зараження під час проведення ін’єкцій, інших діагностичних та лікувальних процедур, а також проведення поточної та заключної дезінфекції.

Найвищий ризик захворювання і зараження медперсоналу на COVID-19 існує у відділеннях інтенсивної терапії та реанімації, де здійснюється інтенсивне лікування (неінвазивна та інвазивна киснева підтримка, парентеральне введення препаратів тощо). Тривале ліжкове перебування хворих, які є інтенсивними джерелами виділення вірусу, призводить до підвищення забруднення збудником повітря. Здійснення персоналом багатьох інвазивних медичних процедур (проведення ларингоскопії для введення дихальної трубки з метою підключення до апарату ШВЛ, трахеотомії зі встановленням трахеостоми з цією метою, бронхіальний лаваж, бронхоскопія, меншою мірою венепункція, катетеризація підключичної артерії тощо) також супроводжується підвищеним ризиком зараження лікарів-реаніматологів, медичних сестер реанімаційного відділення, санітарок.

За ступенем вираженості ризику зараження і захворювання на COVID-19 категорії медичних працівників можна ранжувати в такій послідовності: лікарі-реаніматологи, медичні сестри реанімаційних відділень, санітарки реанімаційних відділень, лікарі пропускників інфекційних відділень, лікарі поліклінік, які здійснюють огляд хворого на відстані меншій, ніж 1 метр, лікарі-паталогоанатоми, лікарі-лаборанти, лікарі-епідеміологи.

Характеризуючи природу ризику і даючи йому кількісну оцінку, слід констатувати, що умови праці медичного персоналу, який безпосередньо задіяний у боротьбі з епідемією COVID-19 та лікуванні пацієнтів, формуються сукупністю фізичних, хімічних, психо-фізіологічних та біологічних факторів, серед яких визначальна роль належить біологічному чиннику — коронавірусу SARS-CoV-2. З урахуванням зазначених біологічних властивостей вірусу SARS-CoV-2, тривалості його виживання на поверхнях і предметах у помешканнях та громадських приміщеннях, відсутності у населення популяційного імунітету, спричинення цим збудником пандемії, МОЗ України відніс коронавірус SARS-CoV-2 до збудників, що спричиняють «особливо небезпечні хвороби» (наказ МОЗ України від 25.02.2020 р. № 521).

Із фізіолого-гігієнічних позицій робота медичного персоналу, який працює в умовах подолання коронавірусної епідемії COVID-19, відповідно до критеріїв «Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого процесу, важкості і напруженості праці» (затв. Наказом МОЗ України від 08.04.2014 р. № 248), за умовами праці належить до небезпечної (екстремальної) — 4 класу.

Для захисту від зараження і захворювання медичного персоналу на COVID-19 наказами МОЗ України, передбачено нормативне забезпечення сертифікованими засобами індивідуального захисту при виконанні всіх видів професійної діяльності на кожному етапі надання медичної допомоги. Передбачений захист кожного медичного працівника.

Залежно від ступеня ризику медичного працівника заразитись на робочому місці вірусом SARS-CoV-2 передбачено використання широкого арсеналу засобів індивідуального захисту: від медичних масок, рукавичок та окулярів до щитків для лиця, захисних окулярів, халатів одноразового використання, захисних комбінезонів.

На захист медичних працівників в умовах боротьби з епідемією COVID-19 спрямовані листи МОЗ України (05.1-08/9241/2-20 від 06.04.2020 р.) та Державної служби України з питань праці (від 07.04.2020 р. № 2480/1/35-20), які стосуються проведення розслідування лабораторно підтверджених випадків COVID-19 у медичних працівників, пов’язаних з виконанням професійних обов’язків.

Міністерством охорони здоров’я для матеріального стимулювання медичного персоналу проводиться грошова доплата в розмірі трьох окладів (тарифних ставок) за березень поточного року (наказ МОЗ України від 02.04.2020 р. № 768). Доплата передбачена медичним та іншим працівникам, які безпосередньо задіяні у ліквідації епідемії та здійсненні заходів із запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, а також у лікуванні пацієнтів з випадками гострої респіраторної хвороби COVID-19, згідно з персональним переліком, який затверджується керівником медичного закладу.

Проте слід зазначити, що стримувана соціальною ізоляцією населення захворюваність на COVID-19 як серед громадян, так і медичних працівників продовжує зростати.

Ми маємо бути готовими до того, що в разі подальшого розвитку епідемічного процесу та різкого підвищення захворюваності населення на COVID-19 може скластися невідповідність між чисельністю контингентів, які потребують медико-санітарної допомоги, та наявними силами і засобами охорони здоров’я. Один із шляхів, який використовується для подолання цієї невідповідності, як відомо, полягає у використанні надмірної ненормованої праці медичного персоналу, який стає за таких умов ще більш уразливою групою ризику зараження вірусом SARS-CoV-2. Про це свідчить досвід боротьби з COVID-19 Китаю, Іспанії, США.

Високий ризик заразитися самим і членам сім’ї, недостатня кількість та низька якість засобів індивідуального захисту, понаднормовий робочий день, відсутність належних умов відпочинку — всі ці фактори обумовлюють зростання й без того значного нервово-емоційного напруження медичного персоналу, розвитку стану гострої втоми, втрати працездатності та психологічного виснаження.

За таких екстремальних умов навіть незначні фізіолого-гігієнічні хиби засобів індивідуального захисту перетворюються на великі проблеми, в тому числі через спробу недопущення інфікованого повітря через позареспіраторний чи позащитковий простір.

Сподіваємось, що цей негативний сценарій омине нашу країну, оскільки Президент, Верховна Рада, уряд України, зокрема Міністерство охорони здоров’я, роблять усе, щоб цього не допустити.

На наше глибоке переконання, стримуванням розвитку епідемії та різкого зростання захворюваності на COVID-19 в умовах відсутності специфічної профілактики і специфічного лікування ми зобов’язані запровадженню в країні карантинних заходів, насамперед соціальної ізоляції, про що вже йшлося.

Проте, якби соціальна ізоляція була поєднана з ПЛР-тестуванням, на нашу думку, вона б у рази посилила протиепідемічні ефекти, оскільки це сприяло би більш ранньому активному виявленню інфікованих осіб.

Велику і надзвичайно важливу роль в активному виявленні джерел (хворих людей) і контактних осіб під час епідемій інфекційних хвороб відіграють лікарі-епідеміологи. Але водночас підготовка лікарів-епідеміологів та лікарів-гігієністів у вищих навчальних закладах нашої країни, на жаль, припинена і не здійснюється уже упродовж чотирьох років. Як фахівці, хочемо ще раз висловити подив з приводу дій уряду України, який 2017 року ліквідував санепідслужбу, яка свого часу була створена, перш за все, для боротьби з інфекційними захворюваннями.

Сподіваємось, що наша система охорони здоров’я, наші медичні працівники, яких пандемія COVID-19 наздогнала на стадії реформування, у цій складній і напруженій боротьбі за життя вистоять і переможуть. Маємо надію, що на шляху подальших змін будуть враховані допущені помилки та прорахунки, що при побудові нової моделі охорони здоров’я буде врахований не лише світовий, а й кращий вітчизняний досвід.