Як розвиток медсестринства допоможе зробити медпослуги доступнішими

Оприлюднено
Катерина Балабанова Центр розвитку медсестринства Міністерства охорони здоров’я України

 

 

 

 

У 2017 році влада розпочала реформу системи охорони здоров’я та зміну її фінансування на всіх ланках медичної допомоги.

Якщо уряд буде послідовно реалізовувати реформу, медичні послуги стануть більш доступними для пацієнтів та якісними. 

Щоб пацієнти краще відчули це, потрібні трансформації у підходах до медсестринської допомоги. Саме медичні сестри та брати частіше контактують з пацієнтами, організують взаємодію з ними, забезпечують дотримання норм інфекційної безпеки будь-якої лікарні. 

Майже жодна медична послуга не надається без залучення медичної сестри або брата.

Коли людина звертається до сімейного лікаря чи до лікарні та потребує лікування, проведення обстеження, інструментальних досліджень, медичних маніпуляцій, догляду тощо – вона завжди спілкується з медсестрою.

Більш того, частина пацієнтів не мали б потреби звертатися до лікаря, якщо б мали доступ до якісної медсестринської допомоги. 

Станом на кінець 2019 року в Україні було 218 тисяч медсестер та братів.

А всього фахівців, які мають медсестринську освіту – 296 тисяч. Статистика називає їх середнім медичним персоналом та включає до цієї категорії медичних сестер та братів, фельдшерів, акушерок, парамедиків, лаборантів, зубних техніків, рентгенотехників, рентгенолаборантів тощо. 

Відчути себе на місці пацієнта. Медсестра зробила собі процедуру, яку найчастіше робить хворим


У світі медсестринська практика
 все більше формується як окремий вид медичних послуг
.

В Україні, попри те, що послуги з медичного догляду, спостережень, профілактики та маніпуляцій на практиці виконують переважно медичні сестри та брати, формальна відповідальність залишається на лікарях. 

Медичні сестри та брати не можуть самостійно надавати послуги. Українське законодавство не визначає і не регулює медсестринські послуги як окремий вид діяльності.

Законодавство регулює ліцензування медичної практики, проте не не згадує медсестринську практику. 

Навіть паліативну допомогу вдома легально можуть надавати мобільні паліативні бригади лише із залученням лікаря, хоча в багатьох країнах надання такої допомоги можуть надавати медичні сестри та брати.

Наприклад, 70% паліативних бригади у США складаються з самостійно практикуючих медсестер та братів.

У США медсестринство розглядається, як майбутнє паліативної допомоги.

Канадська асоціація хоспісної та паліативної допомоги разом з Асоціацією медсестринства Канади наголошує, що медичні сестри і брати є основними постачальниками паліативних послуг.

За відсутності легальних способів у пацієнтів звернутися по медсестринську послугу, а у медсестер надавати її самостійно, сформувався тіньовий ринок цих послуг.

Стрічки у спільнотах соціальних мереж рясніють запитаннями “Де знайти медсестру додому?”.

Найбільш часта відповідь тут: “Шукайте у відділеннях лікарень”.

На ринку медсестринських послуг “надавачі” та “клієнти” здебільшого зустрічаються нелегально, без контролю якості, безпечності, формування прозорої ціни, податків тощо. 

Від відсутності належного правового регулювання медсестринської послуги за межами лікарні програють як пацієнти, так і медичні сестри та брати.

Що робити?

На нашу думку, потрібні такі кроки:

1. Розширення повноважень медичної сестри та брата. 

Міжнародна практика показує, що межа між професіями лікаря і медсестри зміщується у напрямку надання більших повноважень медсестрам.

Суттєво більші строки і, відповідно, вартість підготовки лікарів підвищують вартість медичної послуги.

Тому, якщо медсестри можуть самостійно надавати послуги там, де це можливо, такі послуги стають дешевшими та доступнішими для пацієнтів.

При цьому доцільно розділяти різні рівні повноважень медсестер. У спільному звіті ВООЗ та Комітету ВООЗ із сестринської практики зазначено, що різні країни мають до 15-ти або більше категорій сестринських посад із різним рівнем підготовки.

Ставка на медсестер та розширення функцій. Як у Європі влаштована “первинна” меддопомога

Підвищена освітня підготовка в поєднанні з практичним досвідом дозволяє медичній сестрі отримувати розширені повноваження за різними напрямами та спеціалізаціями. Все більше поширюється практика отримання вищої освіти за напрямом “медсестринство”.

Повноваження медсестер доцільно поширити на надання послуг з догляду  та патронажу на дому або у стаціонарі для паліативних пацієнтів та людей похилого віку. 

Запровадження послуг сестринського супроводу (nursing support) в стаціонарі, на дому або в спеціалізованих закладах дозволяє зробити життя пацієнта максимально комфортним.

Задача медсестер – надавати емоційну підтримку пацієнтам та їхнім родинам, навчити їх жити з хворобою.

2. Визначення понять “медсестринський догляд” та “медсестринська практика” на рівні закону 

Окреме визначення “медичний догляд”, “медсестринська практика” в законодавстві (12) зробить медсестер і братів суб’єктами надання медичної допомоги пацієнту на одному рівні з лікарем.

За основу можна взяти практику КанадиФінляндіїАвстраліїВеликої БританіїШвеціїСШАКенії чи інших країн.

Зокрема, законодавство Канади (Canada Health Act) впроваджує сестринську допомогу як частину госпітальної допомоги.

Розширена медсестринська послуга у законодавстві Канади – це послуги сестринського догляду на дому, в тому числі для людей похилого віку. 

Канадське законодавство також передбачає наявність так званих медсестер громади (community nurse) з розширеними повноваженнями, які відвідують пацієнтів удома. Утримання таких медсестер під силу місцевим бюджетам, у яких немає достатньо коштів на власну лікарню. 

Надання допомоги медсестрами громади дозволяє знизити навантаження на систему екстреної медичної допомоги.

Досвід Австралії та Канади показує, що завдяки візитам медсестер громади суттєво скорочується кількість викликів бригад швидкої допомоги пацієнтами з екстреними станами.

3. Запровадження професійних стандартів та сертифікації медичних сестер та братів

Професійні стандарти у медсестринській професії потрібні, щоб забезпечити якість підготовки та навичок медсестер з різним рівнем повноважень.

Професійні стандарти лежать в основі медсестринської професії в переважній більшості країн світу: Великої Британії, СШАКанадиАвстраліїГонконгуКореїТайваніНової ЗеландіїСінгапуру та інших.

У різних країнах може бути різна кількість рівнів повноважень, зміст роботи та види медсестер, проте системи професійних стандартів та сертифікації існують майже в усіх країнах з відносно високим рівнем медицини.

Така система стимулюватиме освіту протягом життя та кар’єрний розвиток в медсестринських професіях. Вона створить прозорі механізми конкуренції на ринку праці медичних працівників та стимулюватиме розвиток освітніх послуг для медсестер.

4. Створення легального ринку приватних медсестринських послуг

Щоб забезпечити належний контроль якості та безпечності для пацієнтів та належні умови праці для медсестер, потрібно створити “білий” ринок медсестринських послуг. 

Медична сестра в Україні сьогодні має професію “в руках”, але не може надавати свої професійні послуги без посередників – лікарів та закладів охорони здоров’я.

Ціни в лікарнях на патронаж є зависокими для більшості населення.

Використання послуг медсестер нелегально залишає на ринку некваліфікованих надавачів та дискредитує справжніх фахівців.

Наприклад, в Австралії в 2010 році були прийняті зміни до законодавства, що дозволили сімейним медичним сестрам надавати приватні послуги. Це розширило доступ до медичної допомоги, зменшило кількість візитів до лікарень та лікарів загальної практики. 

Отже, за умови постійно зростаючого попиту на меддопомогу це знизить навантаження на медичну систему.

5. Самоврядування медсестринської професії

В Україні медичні професії не належать до саморегульованих.

Проте у багатьох країнах (123) професійні медичні асоціації забезпечують прозорий та конкурентний доступ до медичних професій.

В окремих країнах вже є успішний досвід запровадження самоврядування у медсестринській професії.

Зокрема, інститути сестринського самоврядування, створюють та адаптують стандарти освіти сестер, правила та процедури їх ліцензування, ведуть реєстри та бази даних ліцензованих медсестер, розробляють сестринські професійні стандарти практики та стандарти умов праці,  формують та впроваджують етичні стандарти професії тощо. 

Можливості розбудови таких інституцій доцільно вивчити для України.

6. Єдиний електронний реєстр медичних сестер та братів 

Дані – це основа для прийняття обґрунтованих рішень та розробки доказової політики.

Сьогодні даних про кількість медсестер з різним рівнем освіти, спеціалізацій, досвідом, професійним рівнем немає. 

Будь-які подальші кроки з надання додаткових повноважень медсестрам, запровадження професійних стандартів, можливостей для сестринської практики в закладах охорони здоров’я та поза їх межами потребують чіткої та актуальної інформації про цих фахівців.

Висновки

Щоб реформи в медицині рухалися легше та уряд міг успішно реалізувати такі складні проте необхідні трансформації, потрібно залучати медсестер та медбратів до ухвалення управлінських рішень.

Їхній досвід та близькість до пацієнта можуть суттєво допомогти у напрацюванні інструментів реалізації політики охорони здоров’я.

Катерина Балабанова, Центр розвитку медсестринства Міністерства охорони здоров’я України, спеціально для УП.Життя

Матеріал створений за сприяння VoxUkraine

Титульна світлина IgorVetushko/Depositphotos