Міжнародний день запобігання синдрому хронічної втоми

Оприлюднено

Міжнародний день запобігання синдрому хронічної втоми відзначається в другій декаді травня. Перші заходи стали проводиться вже з 1992 року. Дата присвячена святкуванню дня народження сестри милосердя Флоренс Найтінгейл.
Синдром хронічної втоми – це важка форма емоційного, фізичного і розумового стомлення при відсутності діагностованого органічного захворювання, здатного викликати такий стан. Пацієнти, які страждають від СХВ, відчувають себе розбитими, спустошеними, «вичавленими, як лимон».
Вперше синдром хронічної втоми назвали самостійним захворюванням у 1988 р. у США. Такий висновок у 1984 р. в Американському центрі з контролю захворювань зробили після різкого зростання скаржників штату Невада на постійну втому. Ці скарги супроводжувалися соматичними і психологічними симптомами, що не мали видимих причин. Як з’ясувалося, схожі спалахи спостерігалися у світі і раніше: у 1934 р. в Лос-Анджелесі, у 1948 р. — в Ісландії, у 1955 р. — в Лондоні, в 1956 р. — у Флориді
На жаль, діагноз синдромом хронічної втоми навколишні, зазвичай, сприймають не серйозно. Проте, як запевняє доктор медицини Джейкоб Тейтельбаум, експерт, який спеціалізується на лікуванні хронічної втоми, це дуже реальна і болісна хвороба, яку в жодному разі не можна ігнорувати.
Не застрахований від цієї недуги ніхто, проте найчастіше за медичною допомогою через синдром хронічної втоми, звертаються жінки у віці 20-50 років. Сприятливі до цієї хвороби й діти та підлітки, а також люди енергійні, відповідальні, з надмірними вимогами до себе та з низькими фізичними навантаженнями. Цю недугу ще називають хворобою великих міст, позаяк, сільські жителі страждають в десятки разів менше. Основні причини синдрому хронічної втоми – це знижена рухова активність, незбалансоване харчування, переїдання, надмірні психоемоційні навантаження.
Важливо відрізняти тимчасову втому (нормальне і нетривале явище) від перевтоми (сукупність різних втом, негативні функціональні зрушення в організмі раптове виникнення виснажливої слабкості. Існує кілька десятків різних симптомів та проявів СХВ, серед найчастіших: прогресуюча втома, що не проходить після відпочинку, суттєве зниження працездатності, загальна слабість, зниження концентрації уваги, дратівливість, відчуття спустошеності, зниження лібідо, судомні посмикування м’язів, прискорений пульс, мігруючий біль у м’язах та суглобах, дзвін у вухах, зниження імунітету, депресія, розлади сну, відсутність інших видимих причин або виснажуючих хвороб, які можуть спричинити неминущу втому.
Велику роль в ризику набути синдром постійної втоми відіграє інфекційний компонент: вірус Епштейна-Бара, цитомегаловірус, віруси герпесу І та ІІ типу, ентеровіруси, які активуються при зниженні імунітету.
Із хронічною втомою часто пов’язані такі захворювання, як бронхіальна астма, гіпотиреоз, аутоімунні захворювання, анемія, лейкози. Діагностика Цього захворювання базується на даних різних методів обстеження, визначення імунного статусу, активності реплікації вірусів в крові.
Й хоча на сьогоднішній день немає конкретного медикаментозного лікування цього синдрому. Проте, при наявності цих проявів, варто обов’язково звертатися до лікаря. Наразі, лікування обмежується переважно вітамінами, біологічними добавками та антидепресантами. Важливу роль у процесі одужання займає зміна способу життя та поведінки. Щоб полегшити перебіг хвороби чи позбутися її взагалі, лікарі рекомендують хороший нічний сон, правильний розпорядок дня, збалансоване харчування, обмеження вживання кофеїну і спиртних напоїв, відмова від тютюнопаління, помірна фізична активність, релаксуючі техніки та позитивні емоції.