Інші інфекційні захворювання

ІНШІ ІНФЕКЦІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

У цьому розділі розміщено інформацію про різні інфекційні захворювання та їх профілактику.

Збудниками інфекційних захворювань є патогенні мікроорганізми, як-от бактерії, віруси, паразити або грибки. Ці збудники можуть передаватися від людини до людини або ж опосередковано через інші заражені організми чи предмети.

До інфекційних також належать зоонозні хвороби — недуги тварин, які можуть передаватися людям.

Грип — це високозаразне вірусне захворювання з можливістю тяжких ускладнень та ризиком смерті.

Грип має симптоми, подібні до ознак інших гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ), але набагато небезпечніший. За перших симптомів звертайтеся до лікаря. Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я.

Клінічні ознаки грипу:

  • раптовий початок;
  • головний біль;
  • ломота у м’язах і суглобах;
  • біль у горлі;
  • підвищення температури тіла до 38 °С і більше;
  • кашель;
  • в окремих випадках — блювота і пронос.

Як можна заразитися вірусом грипу

Вірус грипу передається повітряно-краплинним, повітряно-пиловим шляхом (вірусні частки переносяться повітрям від хворої людини до здорової під час розмови, кашлю, чхання), внаслідок тісного контакту (перебування на відстані близько 2 м).

Як довго є заразним хворий на грип

Хвора людина, навіть із легкою формою грипу, становить небезпеку для інших протягом усього періоду прояву симптомів — це, в середньому, сім днів.

Ускладнення грипу

Найчастіше це пневмонія, що інколи може за 4-5 днів призвести до смерті хворого. Також нерідко розвивається серцева недостатність.

Як попередити зараження грипом:

  • уникайте контакту з особами, що мають прояви грипозної інфекції;
  • обмежте відвідування місць великого скупчення людей;
  • часто провітрюйте приміщення;
  • часто мийте руки з милом;
  • не торкайтеся очей, носа, рота немитими руками;
  • уникайте обіймів, поцілунків і рукостискань;
  • прикривайте ніс і рот під час чхання або кашлю одноразовою серветкою, яку зразу ж після використання потрібно викинути;
  • якщо у людини є симптоми грипу, то необхідно триматися від неї на відстані не менше двох метрів.

Як батьки можуть попередити зараження дітей грипом:

  • навчіть дітей регулярно мити руки з милом щонайменше 20 секунд;
  • батьки також повинні виконувати цю процедуру, що служить добрим прикладом для дітей;
  • навчіть дітей кашляти і чхати в серветку або руку (згин ліктя);
  • навчіть дітей не підходити до хворих ближче, ніж на півтора-два метри;
  • хворі діти мають залишатися вдома (не відвідувати дошкільні установи й школи);
  • дітям і батькам слід утримуватися від відвідування місць скупчення людей.

Найкраща профілактика грипу — це щорічна вакцинація.

Щорічна вакцинація від грипу — це найкращий спосіб:

  • зменшити ризик захворіти на грип;
  • зменшити ризик серйозних ускладнень, госпіталізації та смерті.

Вакцина захищає від усіх актуальних штамів грипу, є безпечною і ефективною.

Найкращий час для щеплення — напередодні грипозного сезону (у вересні). Якщо такої можливості не було, то вакцинуватися можна і впродовж усього сезону. Всупереч поширеному міфу, це не ослаблює, а посилює здатність організму протистояти грипу.

Особливо важливою вакцинація є для представників груп ризику, оскільки вона значно збільшує шанси цих людей запобігти смертельним наслідкам хвороби.

Основні групи ризику

  1. Медичні працівники, які мають більший ризик захворіти на грип через особливості професії. Ми закликаємо їх захистити себе і своїх пацієнтів та зробити щеплення від грипу.
  2. Вагітні, яким варто пам’ятати, що грип може мати серйозні наслідки під час вагітності. Натомість вакцинація проти сезонного грипу безпечна на всіх етапах вагітності.
  3. Літні люди— імунітет із віком послаблюється і стає менш ефективним у боротьбі із грипом, який може мати серйозні наслідки, коли вам за 65.
  4. Люди із хронічними захворюваннями, яким слід пам’ятати, що за наявності хронічних недуг ризик ускладнень грипу значно підвищується, тому важливо захистити себе від них.

Вакцини

В аптеках наявні вакцини проти грипу. Тож українці можуть придбати вакцину в аптеці власним коштом і зробити щеплення у закладі охорони здоров’я. Орієнтовна вартість вакцин — від 250 до 350 грн.

Цього року українцям доступні дві вакцини проти грипу: «Ваксігрип Тетра» (виробник — «Санофі Пастер», Франція) та «Джісі Флю» («Грін Кросс Корпорейшн», Південна Корея), обидві якісні та безпечні.

Якість вакцин, котрі ввозять до країни, перевіряють Держлікслужба України та Лабораторія з контролю якості медичних імунобіологічних препаратів Державного експертного центру.

Вакцини «Ваксігрип Тетра» і «Джісі Флю» можна застосовувати для щеплення дітей віком від шести місяців.

Вакцинація проти грипу належить до рекомендованих щеплень та відсутня у національному календарі щеплень, тому вакцину можуть закуповувати за гроші місцевих бюджетів, підприємств або власним коштом громадян.

Вакцинація є найефективнішим методом профілактики грипу та попередження важких ускладнень цієї хвороби.

Одне щеплення захищає впродовж усього сезону грипу від найбільш поширених і небезпечних штамів.

За розрахунками ВООЗ, упродовж нового епідемічного сезону в Північній півкулі циркулюватимуть віруси грипу, подібні до:

  • A/Brisbane/02/2018(H1N1)pdm09;
  • A/Kansas/14/2017(H3N2);
  • B/Colorado/06/2017 (лінія B/Victoria/2/87);
  • B/Phuket/3073/2013 (лінія B/Yamagata/16/88).

ЕБОЛА

Хвороба, спричинена вірусом Ебола - гостре інфекційне захворювання, з вираженим геморагічним синдромом у тяжкій формі, що часто має летальні наслідки.

Вірус Ебола— загальна назва для 5 видів роду Ebolavirus з родини філовірусів. Вірус було названо на честь річки Ебола (Заїр), де він вперше був виділений.

Зараження відбувається парентеральним і контактно-побутовим шляхами при тісному і тривалому контакті з хворими (напр. при догляді) через потрапляння рідин з організму хворого на ушкоджену шкіру чи слизові оболонки.

Збудники

Збудниками гарячки Ебола є 5 видів вірусів роду Ebolavirus, що належать до родини Filoviridae: Заїр, Судан, Таї Форест (раніше — Кот-д'Івуар), Бундібуджо і Рестон.

У людини клінічно виразні прояви хвороби зумовлюють тільки перші 4. Великі спалахи гарячки Ебола (до 90%) спричинюють види Заїр, Судан і Бундібуджо. Вид Заїр спричинив останню найтяжчу епідемію 2014–2015 рр., що триває й досі в Західній Африці.

Шляхи передачі інфекції

Вірус передається людям від диких тварин (мавпи, летючі миші, антилопи та ін.) і поширюється серед людей - від людини до людини.

Поширення гарячки Ебола від людини людині відбувається через пошкоджені шкірні покриви або слизову оболонку з кров'ю, виділеннями або іншими рідинами організму інфікованих людей, а також через контакт з поверхнями і матеріалами (наприклад, постільними речами, одягом), що забруднені такими рідинами.

Частіше за інших на ризик інфікування наражаються медичні працівники, члени сім'ї та оточення хворого, люди, які вступають в безпосередній контакт з тілами під час похоронних ритуалів.

Ознаки та симптоми

Інкубаційний період становить від 2 до 21 днів (частіше 7-8 днів).

Хвороба починається раптово: з’являється інтенсивний головний біль, переважно в лобових чи потиличних ділянках, температура тіла підвищується до 39–40 °С, виражена сухість, дере в горлі. На 2–3-й день хвороби з’являються біль у животі, пронос, блювота. При тяжких формах на 4–5-й день хвороби розвивається макулопапульозне (кіроподібне) висипання, більш інтенсивне на нижній половині тулуба і розгинальній поверхні кінцівок, ін’єкція кон’юнктиви. Ці явища супроводжуються кровотечами з ясен, носа, появою крові у випорожненнях та блювотних масах, проносом, що викликає глибоку дегідратацію, сухістю в роті, що заважає прийому їжі та води. Смерть настає в 60–85% тяжких випадків на 7–9-й день при явищах шоку.

Перші симптоми (т.з. «суха стадія»):

  • раптова поява лихоманки;
  • м'язові болі;
  • головний біль;
  • біль у горлі.

Більш пізні симптоми (т.з. «волога стадія»):

  • блювота;
  • діарея;
  • висипання;
  • порушення функцій нирок і печінки;
  • внутрішні та зовнішні кровотечі (наприклад, виділення крові з ясен, кров у випорожненнях).

Лабораторні тести виявляють низькі рівні білих кров'яних клітин і тромбоцитів із підвищеним вмістом ферментів печінки.

Ускладнення

  • геморагічний шок;
  • крововиливи в надниркові залози з розвитком їх гострої недостатності;
  • гостра серцево-судинна недостатність;
  • набряк легень;
  • набряк-набухання головного мозку (ННГМ);
  • зрідка гостра печінкова недостатність.

Ці ускладнення можуть стати і безпосередніми причинами смерті. Може відбуватися активація або приєднання бактеріальної інфекції переважно у вигляді сепсису через проникність кишкового бар'єру на пізніх стадіях і потрапляння у кров кишкової мікрофлори. У вагітних жінок хвороба часто ускладнюється викиднями, у чоловіків — орхітом. Прогноз загалом несприятливий, летальність серед госпіталізованих хворих 60-90 %, при внутрішньолікарняних спалахах сягає 100 %.

Лікування

Спеціального лікування хвороби, спричиненої вірусом Ебола не існує, хворих лікують симптоматично, проводять підтримуючу терапію. Лікування спрямоване на зменшення явищ інтоксикації, дегідратації, геморагічних проявів, усунення розладів гемодинаміки, боротьбу з геморагічним шоком, ННГМ, іншими проявами хвороби.

Наразі проводиться оцінка низки потенційних засобів лікування, включаючи продукти крові, імунні та лікарські терапії.

Профілактика

Захист від зараження гарячкою Ебола полягає в попередженні інфікування, включає такі заходи як:

  • миття рук,
  • попередження контактів із рідинами людей з підтвердженою гарячкою Ебола чи підозрою на неї,
  • при догляді за хворими слід використовувати рукавички та засоби індивідуального захисту,
  • після відвідування хворого та догляді за ним необхідно регулярно мити руки,
  • використання знезаражених медичних інструментів,
  • контакт з тваринами лише із використанням захисного одягу,
  • теплова обробка продуктів тваринництва ,
  • уникнення сексу з людьми, що одужали від гарячки Ебола, як мінімум протягом трьох місяців після виникнення симптомів захворювання та уникнення будь-яких контактів з фізіологічними рідинами.

Експериментальна вакцина проти вірусу Ебола продемонструвала високий профілактичний ефект щодо цього смертельного захворювання в рамках широкомасштабного випробування, проведеного в Гвінеї. Дослідження вакцини, що називається rVSV-ZEBOV, проводилося в 2015 році в рамках випробування, в якому взяли участь 11 841 осіб. Серед 5 837 осіб, які отримали вакцину, не було зареєстровано жодного випадку захворювання на гарячку Ебола через 10 або більше днів після вакцинації. У той же час серед осіб, які не отримували вакцину, через 10 або більше днів після вакцинації було зареєстровано 23 випадки захворювання.

Статистика

Країни, в яких було зафіксовано спалахи гарячки Ебола: Демократична Республіка Конго, Гана, Гвінея, Ліберія, Малі, Сьєрра-Леоне, Нігерія, Сенегал.

Гарячка Ебола в Республіці Конго:

З початку спалаху 11 травня 2018 року станом на 2 січня 2019 року було зареєстровано 608 випадків захворювань гарячкою Ебола (560 підтверджених, 48 ймовірних), у тому числі 368 смертей (320 підтверджених та 48 можливих випадків). Нові випадки повідомляються у тих регіонах, де тривалий період не реєструвались нові захворювання, що підкреслює необхідність підтримки посиленого епіднагляду та зниження ризику повторного занесення вірусу Ебола. Значна частина випадків виявляється серед осіб, які раніше не були ідентифіковані як контактні.

Ймовірність того, що громадяни ЄС, які живуть або подорожують до районів Конго, що постраждали від гарячки Ебола, зазнають захворювання, є низьким, якщо вони дотримуються відповідних запобіжних заходів. Загальний ризик занесення та подальшого поширення гарячки Ебола в ЄС дуже низький. Однак, ризик може бути усунений тільки у разі припинення передачі на місцевому рівні.

На базі української вірусологічної референс-лабораторії Центру громадського здоров’я МОЗ України можна визначити збудників Еболи, Крим-Конго геморагічної гарячки а також хантавірусної інфекції, гарячки Денге, гарячки Чикунгунья, гарячки Західного Нілу, кліщового енцефаліту.

ЖОВТА ГАРЯЧКА

Жовта гарячка — гостре вірусне геморагічне захворювання, що характеризується високою температурою тіла, важким загальним станом, а також кровотечами в ротовій порожнині, кишківнику, шлунку. Також у хворих спостерігають ураження нирок та печінки.

Жовтою вона називається через те, що у деяких пацієнтів розвивається жовтяниця.

Збудником захворювання є вірус Viscerophilus tropicus, який переноситься через укуси комарів. Вірус є ендемічним в тропічних районах Африки і Центральної і Південної Америки.

Шляхи передавання інфекції

Основними переносниками вірусу є комарі видів Aedes і Haemogogus.

Розрізняють різні види захворювання: лісова, проміжна та міська жовта гарячка.

В тропічних вологих лісах вірус передається від інфікованих комарів приматам, які передають його іншим мавпам. Заражені комарі передають вірус людині.

Епідемії відбуваються, коли інфіковані люди заносять вірус в густонаселені райони з високою щільністю популяції комарів видів Aedes і Haemogogus і низьким або нульовим імунітетом до цієї хвороби у більшості населення. У цих умовах інфіковані комарі передають вірус від людини людині.

Хвороба не поширюється при контактах від людини людині.

Симптоми жовтої гарячки

Інкубаційний період вірусу в організмі людини становить 3–6 днів. У багатьох випадках захворювання протікає без видимих симптомів.

Перебіг захворювання, як правило, складається з трьох етапів: початковий період, ремісія і період венозного стазу.

Симптоми початкового періоду:

    • підвищення температури тіла до 40 °С. На 3 добу температура спадає, але може триматися і до 8 днів. Потім температура тіла знову підвищується, але не досягає початкових значень;
    • озноб і болі у м'язах і кінцівках;
    • почервоніння шкіри обличчя та верхньої частини тулуба;
    • жовтушність склер;
    • набряклість і припухлість губ;
    • безсоння;
    • яскраво-червоний відтінок слизової оболонки ротової порожнини;
    • нудота і блювота з домішкою жовчі;
    • прискорене серцебиття;
  • збільшення печінки та селезінки;
  • зниження артеріального тиску;
  • синюшне забарвлення шкіри;
  • кровоточивість ясен, носові кровотечі, домішки крові в блювотних масах.

У період ремісії загальний стан хворого поліпшується, температура тіла спадає, проходить одутлість. Однак, за декілька годин стан хворого помітно погіршується.

Симптоми венозного стазу жовтої гарячки:

  • розвиток жовтяниці;
  • блювотні маси кольору кавової гущі;
  • падіння артеріального тиску;
  • кишкові кровотечі;
  • слабкий пульс;
  • ураження нирок.

Поліпшення стану настає на 8-9 день, а лабораторні показники нормалізуються.

У випадку розвитку ниркової, печінкової і серцево-судинної недостатності різко підвищується ризик летального результату. Крім того, можливе токсичне ураження головного мозку.

Лікування

Не існує антивірусного препарату від жовтої гарячки; хворому надають симптоматичне лікування від дегідратації, печінкової або ниркової недостатності й підвищеної температури. Правильна і своєчасна підтримувальна терапія в лікарнях підвищує показники виживання пацієнтів.

Супутні бактеріальні інфекції лікують за допомогою антибіотиків.

Лікування жовтої гарячки передбачає такі заходи:

  • дотримання постільного режиму;
  • рясне пиття;
  • дезінтоксикаційна терапія з введенням сольового розчину,
  • терапія за допомогою розчину глюкози;
  • застосування нестероїдних протизапальних препаратів;
  • при серйозному ураженні нирок показана процедура гемодіалізу.

Ускладнення

У хворих на жовту гарячку можливий розвиток таких ускладнень:

  • інфекційно-токсичний шок;
  • важке ураження головного мозку;
  • запальні ураження серцевого м'яза (міокардит);
  • гангрена м'яких тканин і кінцівок;
  • приєднання вторинних бактеріальних інфекцій (ризик розвиток пневмонії, паротиту, сепсису та інших інфекційних захворювань).

Профілактика

Основний спосіб профілактики жовтої гарячки — вакцинація.

Вакцина від жовтої гарячки є безпечною і недорогою. Для формування довічного імунітету без необхідності ревакцинації достатньо однієї дози вакцини. Імунітет формується протягом 30 днів після введення вакцини.

Хто має вакцинуватися

ВООЗ рекомендує вакцинацію для всіх людей, які їздять (за кількома винятками) в райони, де існує ризик жовтої гарячки. Мандрівники, у яких відсутність вакцинації медично обґрунтована, повинні мати посвідчення відповідних органів.

Кому не рекомендовано щеплення від жовтої гарячки:

  • діти молодше 9 місяців;
  • вагітні жінки (крім випадків спалаху жовтої гарячки й високого ризику інфекції);
  • особи з важкими формами алергії на яєчний білок;
  • особи з важким імунодефіцитом, пов'язаним з симптоматичним ВІЛ/СНІДом або іншими факторами, а також особи з порушеннями роботи вилочкової залози.

З метою профілактики також борються з комарами — переносниками захворювання (ліквідують місця їхнього розмноження).

Щоб уникнути укусів комарів, необхідно використовувати засоби індивідуального захисту, такі як закритий одяг і репеленти. Використання протимоскітних сіток на ліжку має обмежену ефективність, оскільки комарі виду Aedes активні в денний час.

 

ПОЛІОМІЄЛІТ

Як передається поліомієліт

Поліомієліт — це гостре інфекційне захворювання. Поліовірус поширюється від людини до людини через фекалії та слину, найчастіше — через брудні руки, заражену їжу та воду.

Захворіти на поліомієліт може кожна невакцинована людина — і дитина, і дорослий. Але найбільш сприйнятливі до вірусу поліомієліту діти у віці до п’яти років.

Перебіг хвороби характеризується ураженням ЦНС, виникненням паралічів. Хвороба може призвести до смерті.

Поліомієліт неможливо вилікувати, але цій смертельно небезпечній хворобі можна запобігти завдяки вакцинації. Найбільш вразливими до поліомієліту є діти віком до п’яти років, саме тому перше щеплення діти отримують у перші місяці життя.

Симптоми і лікування поліомієліту

Інкубаційний період після зараження людини поліовірусом може тривати від 4 до 35 днів, після чого може розвинутися поліомієліт. При цьому прояви хвороби можуть бути різними:

  • Жодних симптомів — без будь-яких проявів хвороба протікає у понад 70% випадків, що робить її особливо небезпечною для оточуючих.
  • Грипоподібні симптоми — лихоманка, головний біль, біль у животі й горлі, нудота і блювання — протягом кількох днів може проявлятися один чи кілька з них. За такої форми хвороби, яка виникає у 25% випадків, вірус розповсюджується найактивніше, залишаючись непомітним через схожість з симптомами грипу.
  • Рухові розлади — сильний біль у вражених м’язах і рухові розлади аж до повного паралічу, який може розвинутися за кілька годин. Параліч може вразити ноги, руки, плечі, груди, живіт, обличчя.

Ураження дихальних м’язів часто призводить до смерті. При одужанні після поліомієліту функція вражених хворобою нервів і м’язів не відновлюється.

Дуже рідко симптомом ураження поліовірусом центральної нервової системи також буває менінгіт.

На сьогодні не існує спеціального противірусного лікування поліомієліту.

Ускладнення поліомієліту

Близько 5% хворих помирають. В основному — через порушення дихання при паралічі дихальної мускулатури.

У одного з 200 хворих розвиваються деформації хребта і кінцівок, що стають причиною інвалідності.

Інші небезпечні ускладнення поліомієліту — пневмонія, міокардит, важкі шлунково кишкові розлади з кровотечею, проривом, виразками, кишкова непрохідність.

Профілактика поліомієліту

Вакцинація - єдиний надійний спосіб запобігти поліомієліту. Шістьох доз вакцини достатньо, щоби сформувався імунітет до поліомієліту до кінця життя. Згідно з Календарем профілактичних щеплень, оптимальний час для введення вакцин:

  • 1 щеплення - 2-й місяць життя дитини (інактивована поліомієлітна вакцина (ІПВ));
  • 2 щеплення - 4-й місяць (інактивована поліомієлітна вакцина (ІПВ));
  • 3 щеплення - 6-й місяць (оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ));
  • 4 щеплення - 18-й місяць (оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ));
  • 5 щеплення - 6 років (оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ));
  • 6 щеплення - 14 років (оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ)).

В Україні є достатньо якісних і ефективних вакцин, закуплених за кошти державного бюджету.

Які вакцини є в Україні

Станом на 1 жовтня в Україні було майже 700 тис доз вакцини для профілактики поліомієліту ІМОВАКС поліо та більше 1 млн доз двовалентної вакцини для профілактики поліомієліту типів 1 та 3 (дОПВ) ПОЛІО САБІН™ (оральна).

Усі вакцини за Календарем є абсолютно безоплатними для дітей. Навіть якщо дитина пропустила щеплення за Календарем, вона може надолужити його безоплатно. Перевірити залишок вакцин у вашому регіоні можна у цій таблиці.

Якщо у вашому медзакладі немає вакцини, зверніться до головного лікаря медзакладу для з’ясування причини. Якщо головний лікар не може надати необхідну інформацію, зверніться у департамент/управління охорони здоров’я у вашій області: http://moz.gov.ua/regionalni-upravlinnja

Чи потрібно робити щеплення дитині на грудному вигодовуванні

Так. Грудне вигодовування є надзвичайно важливим та корисним для здоров’я маляти, але материнське молоко не захищає дитину від поліомієліту.

Чи можна вакцинувати від поліомієліту дітей з хронічними хворобами

Дуже важливо забезпечити вакцинацію дітей з хронічними захворюваннями, оскільки вони більш вразливі до інфекцій.

Справжні протипоказання до щеплення ОПВ — це надзвичайно рідкісне явище. Їх може визначити ваш лікар. Протипоказання на строк більший за два тижні може визначити тільки імунологічна комісія.

Чому так важливо, щоб усі діти пройшли вакцинацію

Якщо достатня кількість людей у країні є вакцинованими (понад 95%), розповсюдження вірусу припиниться. І навпаки, якщо у країні діти залишаються невакцинованими, це може призвести до розповсюдження вірусу та нових випадків захворювання.

Центр громадського здоров’я закликає батьків вчасно вакцинувати дітей від поліомієліту і надолужити пропущені щеплення.

ТУЛЯРЕМІЯ

Туляремія — гостра інфекційна хвороба тварин і людини. Патогенні мікроорганізми вражають насамперед лімфатичну систему і шкіру, селезінку; характеризується утворенням множинних гранулематозно-некротичних вогнищ у різних органах, лихоманкою і загальною інтоксикацією.

Після перенесеного захворювання виробляється довічний імунітет.

Причини туляремії

Збудник туляремії — бактерія франсіселла (Francisella tularensis), або туляремійна паличка. Основне джерело інфекції для людини — гризуни (ондатри, щури, миші, ховрахи, зайці). Досить часто заражаються мисливці, фермери, заготівельники хутра, м’ясники — після контакту із зараженими тваринами, під час оброблення туш.

Деякі види комах розповсюджують патогенні мікроорганізми через укуси тварин. Крім того, джерелом інфекції може бути вода, забруднена бактеріями. У виробничих умовах можливе зараження і через дихальну систему.

Передавання туляремії від людини до людини малоймовірне.

Шляхи передавання інфекції:

  • контактний — унаслідок контакту з хворими гризунами або їхніми виділеннями;
  • аліментарний — через уживання харчових продуктів і води, інфікованих виділеннями гризунів;
  • аерогенний (повітряно-пиловий) — під час обробки інфікованих зернових продуктів, фуражу;
  • трансмісивний — інокуляція збудника комахами (іксодові та гамазові кліщі, ґедзі, комарі, блохи).

Симптоми туляремії

Інкубаційний період триває від 1 до 30 днів (найчастіше 3–7 днів). Захворювання починається гостро: температура тіла швидко підвищується до 38–40 °С, виникає озноб.

Ознаки туляремії:

  • збільшення лімфовузлів (пахових або шийних);
  • сильний головний біль;
  • загальна слабкість;
  • запаморочення, порушення свідомості;
  • біль у м’язах;
  • нудота;
  • блювання;
  • почервоніння обличчя та очей;
  • висип, який на 8–12-й день хвороби лущиться та може призвести до пігментації шкіри.

Без лікування хвороба триває довго, супроводжується лихоманкою, нагноєнням уражених лімфовузлів і розвитком ускладнень, небезпечних для життя людини, зокрема, артриту, менінгіту, енцефаліту, пневмонії та інфекційно-токсичного шоку.

Лікування туляремії

Лікування здійснюють виключно в умовах стаціонару. Пацієнтам призначають антибактеріальну терапію. У жодному разі не займайтеся самолікуванням!

Профілактика туляремії

Для профілактики туляремії у людини використовують живу туляремійну вакцину (Ельберта — Гайського). Ревакцинацію здійснюють за показаннями через п’ять років (тварин не вакцинують).

Профілактика захворювання в ендемічних районах зводиться до боротьби з гризунами.

Стійкість патогену

Збудник туляремії характеризується високою стійкістю до впливу навколишнього середовища, особливо за низької температури та високої вологості. 

У зерні, соломі за температури нижче 0 °С бактерії залишаються життєздатними до шести місяців, а за температури 20–30 °С — до 20 днів. 

У замороженому м’ясі патоген може зберігатися до трьох місяців, тривалий час зберігається в охолодженому молоці, вершках.

Менш резистентні бактерії в сухому середовищі. Нестійкі до високих температур (за 60 °C гинуть через 10–20 хв, за 100 °С — через 1–2 хв). Прямі сонячні промені знищують патоген через 20–30 хв. Згубно діють на збудника туляремії УФ-випромінювання та стандартні дезінфекційні засоби (розчини лізолу, хлораміну, хлорного вапна вбивають його за 3–5 хв).

Завантажити інформаційні матеріали про туляремію можна за посиланням.

БРУЦЕЛЬОЗ

Бруцельоз — антропозоонозна інфекція, що передається від хворих тварин людині, з переважним ураженням опорно-рухового апарату, нервової та статевої систем організму.

Бруцельоз поширений в усьому світі. Летальність для людей не перевищує 2–4%, але хвороба схильна до переходу в хронічну форму і може спричинити довготривалу втрату працездатності та інвалідність.

Причини бруцельозу

Збудники бруцельозу — бактерії роду Brucella. Загалом відомо близько десяти видів цих бактерій, однак для людини головну небезпеку становлять чотири: Brucella melitensis (передається від кіз та овець), Brucella abortus bovis (велика рогата худоба), Brucella suis (свині), Brucella canis (собаки).

Шляхи передавання інфекції

Головне джерело інфекції — велика і дрібна рогата худоба, а також свині. Інколи бруцели можуть уражати собак і кішок. Хвороба у тварин часто протікає в прихованій формі.

Основний шлях передавання інфекції людині — аліментарний (через уживання заражених продуктів), рідше — контактний чи аерогенний. Найчастіше бруцельоз виявляють у пастухів, фермерів, ветеринарів, працівників м’ясокомбінатів, підприємств із обробки шкури, вовни тощо. Пік захворюваності припадає на зиму, весну й літо.

Симптоми бруцельозу

Бруцели проникають в організм людини через слизові оболонки та пошкоджену шкіру і з потоком лімфи заносяться до лімфатичних вузлів. Із потоком крові патогенні бактерії розносяться по всьому організму і утворюють вторинні вогнища інфекції в різних органах.

Інкубаційний період захворювання — 1–4 тижні. Однак у деяких випадках він може тривати до двох місяців.

Симптоми бруцельозу дуже різноманітні. Найчастіше хвороба починається гостро, з підвищення температури тіла до 39–40 °С, супроводжується ознобом, рясним потовиділенням, слабкістю, болем у м’язах і суглобах, а також обмеженням рухливості суглобів.

Проте хвороба може розвиватися і поступово. У цьому випадку характерні субфебрильна температура (37,1–38 °С ), безсоння, зниження апетиту, головний біль і дратівливість. Суглоби і м’язи також болять, але біль не гострий. Лімфатичні вузли збільшуються. Згодом температура підвищується, і всі симптоми посилюються. Ці прояви то стихають, то знову повертаються упродовж 3–4 тижнів.

Поширені симптоми бруцельозу:

  • порушення сну;
  • головний біль;
  • закреп;
  • зниження (відсутність) апетиту;
  • аменорея;
  • болі у м’язах та суглобах;
  • м’язова слабкість;
  • загальна слабкість, швидка стомлюваність;
  • озноб та лихоманка;
  • підвищене потовиділення;
  • сухість у роті;
  • депресія;
  • брадикардія.

Часто бруцельоз спричиняє алергічні захворювання — висипи, дерматити. Також уражається опорно-рухова система — розвиваються артрити, поліартрити, синовіти, бурсити, тендовагініти.

Ураження нервової системи проявляються невритами (наприклад, лицьового або слухового нерва), неврозами та ішіорадикулітами.

Внаслідок ураження сечостатевої системи у жінок відбувається розлад менструального циклу, може розвинутися ендометрит. Якщо жінка вагітна, може статися викидень. У чоловіків з боку сечостатевої системи розвиваються епідидиміти і орхіти.

Лікування бруцельозу

Лікують бруцельоз у стаціонарі. Для цього застосовують антибіотики, антигістамінні препарати, седативні засоби.

Профілактика бруцельозу

Поради з профілактики інфікування бруцельозом:

  • не вживайте сире молоко та молокопродукти;
  • споживайте продукти лише відомого походження;
  • споживайте м’ясо тільки після термічної обробки;
  • вживайте лише пастеризоване молоко;
  • не купуйте молочні та м’ясні продукти на стихійних ринках.

Хворих та інфікованих тварин знищують або ізолюють.

Завантажити інформаційні матеріали з бруцельозу можна за посиланням.

БОТУЛІЗМ

Ботулізм – це харчове отруєння, яке може призвести до тяжких наслідків. Водночас, ботулізму у більшості випадків можна уникнути, дотримуючись простих харчових правил.

Причини ботулізму

Причиною ботулізму найчастіше стають продукти домашнього консервування – м'яса, риби, рідше - овочів. Потенційно небезпечними є усі консервовані продукти, які були погано вимиті, неправильно/недостатньо термічно оброблені, транспортувались або зберігались неналежним чином. Навіть консерви, у яких все гаразд з терміном придатності, виглядом і смаком, можуть бути зараженими: ботулізм не можна визначити за кольором або смаком, мікроорганізм, який спричиняє хворобу, не псує продукти.

Також ботулізм може виникнути внаслідок споживання в'яленої чи копченої риби та будь-яких виробів з м'яса (ковбаси, шинки тощо). Найчастіше причиною ботулізму стають в'ялені або копчені  продукти домашнього приготування, проте реєструються і випадки хвороби після вживання продуктів вироблених у промислових умовах. Це трапляється у випадку не дотримання відповідних вимог під час заготівлі, переробки чи зберігання продукту.

Значно рідше ботулізмом можна заразитись через рани, так само рідко мікроорганізм передається від матері до дитини через грудне молоко.

Наразі невідомі випадки ботулізму, пов’язані із уживанням свіжих промитих та правильно проварених чи обсмажених продуктів.

Профілактика ботулізму

Щоби вберегтися від ботулізму уникайте споживання:

  • в’яленої, копченої, солоної та консервованої риби,
  • м'ясних та грибних консерв,
  • консервів домашнього виробництва,
  • якщо не впевнені, що продукти зберігали та/або транспортували належним чином,
  • якщо сумніваєтесь у якості продуктів.

 Симптоми ботулізму

Перші симптоми захворювання найчастіше виникають через 12-24 годин після споживання зараженої їжі. Водночас, симптоми так само можуть виникнути раніше (уже через 2 години) або значно пізніше (4 доби і більше).  Що важче захворювання, то коротший інкубаційний період.

Симптоми ботулізму:

  • порушення близького зору: ви не можете читати текст, але добре бачите предмети,
  • сильно виражена сухість у роті,
  • важко говорити (голос стає тихим, гугнявим або пропадає)
  • підвищена стомлюваність, м’язова слабкість,
  • запаморочення,
  • короткочасні ознаки ураження травної системи (нудота, блювання, послаблення випорожнень), а потім - стадія парезу кишечнику (здуття живота, закреп),
  • ураження м’язів шиї та кінцівок.

Симптоми ботулізму найчастіше з'являються поступово, немає різких підйомів температури, тому виникає ілюзія несерйозності хвороби. У подальшому з'являється порушення зору – одна з найперших ознак ботулізму (хворого турбує "сітка або туман" перед очима, двоїння предметів, важкість читання, що пов'язано з паралічем очних м'язів). Одночасно виникають спрага, сухість слизових оболонок, розлад ковтання, може змінитися тембр голосу. Хворі скаржаться на відчуття "грудки" у горлі, біль під час ковтання, подразнення в горлі – усі ці симптоми обумовлені ураженням ковтальних м'язів.

Неврологічна симптоматика триває кілька днів і супроводжується загальнотоксичним синдромом – хворі скаржаться на сильний головний біль, запаморочення, безсоння, загальну слабкість, підвищення температури тіла. У важких випадках  пацієнтів турбує відчуття нестачі повітря, тягар в грудній клітці, дихання стає поверхневим. Розвивається дихальна недостатність, що є причиною смерті при ботулізмі.

При найменшій підозрі на ботулізм негайно зверніться до лікаря! Госпіталізація обов’язкова незалежно від тяжкості хвороби.

Лікування ботулізму

Усі хворі на ботулізм незалежно від клінічної форми захворювання підлягають госпіталізації. Успіх лікування залежить від ранньої діагностики, правильного лікування, у більшості випадків - введення ботулінічного антитоксину (синоніми: сироватка, імуноглобулін).

Цього року Україна вперше на національному рівні  закупить  сироватки, серед яких сироватка проти ботулізму. Гуманітарні вантажі до цього часу були єдиним шляхом забезпечити громадян України специфічними сироватками в разі необхідності. Так, наприкінці жовтня минулого року на прохання МОЗ Міжнародний Комітет Червоного Хреста в Україні доставив 150 доз протиботулінічного імуноглобуліну, який розподілено між регіонами.

Завантажити інформаційні матеріали з ботулізму можна за посиланням

ЛІСТЕРІОЗ

Лістеріоз – це інфекційне захворювання, спричинене мікроорганізмами Listeria monocytogenes. Ці бактерії широко розповсюджені у природі, їх знаходять у ґрунті, піску, воді. Список джерел (резервуарів) лістерій – досить великий: це можуть бути дикі гризуни, сільськогосподарські тварини (особливо вівці і свині), домашні і дикі тварини (бродячі коти і собаки), а також дикі птахи, в тому числі голуби. Продукти харчування – молоко, м'ясо, риба, овочі, фрукти для збудника – просто відмінне живильне середовище для росту мікроорганізмів.

Як можна заразитися?

Тварини виділяють лістерії в зовнішнє середовище з випорожненнями, сечею, носовим слизом, молоком, навколоплідною рідиною.

Зараження людини може відбуватися при контакті з інфікованими тваринами та птахами, доглядом за ними, при вживанні м’ясної чи рибної продукції без термічної обробки (сире молоко, сирокопчені ковбаси, сир, особливо придбаний на стихійних ринках), через овочі і фрукти. Причому кількість лістерій у забруднених продуктах харчування може бути набагато більша, ніж у зовнішньому середовищі.

Від людини до людини лістерії можуть передаватися фекально-оральним шляхом, тому дуже важливо дотримуватись правил гігієни і ретельно мити руки.

Які симптоми хвороби?

Хвороба характеризується ураженням центральної нервової системи, септичними проявами, абортами, маститами або перебігає у формі безсимптомного носійства. За першими симптомами вона схожа на харчове отруєння. У випадку прогресування хвороби страждає центральна нервова система (головний мозок). Для літніх людей, осіб із ослабленим імунітетом, маленьких дітей та вагітних жінок наслідки можуть бути летальними. Тому важливо звернутись до лікаря, якщо у вас з’явилися ознаки харчового отруєння: слабкість, озноб, підвищена температура, діарея, блювота. Іншою формою хвороби може бути ангінозно-септична, яка нагадує ангіну. У разі ураження нервової системи з’являються ознаки  менінгіту, менінгоенцефаліту або абсцесу мозку.

Де може бути небезпечна бактерія?

У м’ясі, рибі, овочах, фруктах, воді відкритих водойм, ґрунті, піску, молоці, на посуді носія чи хворого (в тому числі на дверних ручках, меблях, унітазі, яких торкався хворий або носій).   

Хто може захворіти?

На щастя, сприйнятливість до лістерій у людей невисока. Наша імунна система вміє боротися з цими бактеріями, не допускаючи розвитку хвороби. Захворювання в основному вражає людей зі зниженим імунітетом. Це можуть бути хворі на СНІД та цукровий діабет, особи, які отримують хіміо- і гормональну терапію, люди похилого віку, діти першого року життя, вагітні жінки. Імовірність розвитку лістеріозу у вагітних жінок приблизно в 20 разів вище, ніж у інших дорослих людей. А у хворих на ВІЛ/СНІД ризик того, що при зустрічі з лістеріями розвинеться лістеріоз, вищий у 300 разів.

Яка статистика захворювань на лістеріоз? Якою є ситуація в Україні та Європі?

Із 2007 по 2017 рік в Україні зареєстровано 22 випадки лістеріозу. Із них 11 – в 2017 році. Шестеро хворих померло, із них четверо – новонароджених дітей.

Захворюваність в Україні на лістеріоз реєструється на спорадичному рівні, у вигляді поодиноких випадків не пов’язаних між собою. Усі захворілі проживали в різних регіонах країни.

У 2018 році в Україні зафіксовано 2 випадки захворювання на лістеріоз: перший – у Львівській області, захворіла жінка 1999 року народження на ангінозно-септичну форму лістеріозу, після лікування в стаціонарі одужала. Другий випадок – на жаль, летальний, чоловік 1949 року народження у Києві помер у липні 2018 року від лістеріозу з ураженням тканини головного мозку.

У 2018 році, за даними Європейського агентства з безпеки харчових продуктів, в Європі захворіли 47, померли від лістеріозу 10 людей.

З 2015 року в п’ятьох країнах-членах ЄС (Австрія, Данія, Фінляндія, Швеція та Велика Британія) реєструється спалах  лістеріозу, епідеміологічно пов’язаний із замороженою кукурудзою та, можливо, з іншими замороженими овочами, виготовленими в Угорщині. Ця продукція певної торгової марки була експортована до декількох країн ЄС, а потім поширена на міжнародному ринку до багатьох інших країн. Станом на липень 2018 р. згадані партії замороженої кукурудзи та заморожених овочів були експортовані до 107 країн та територій, включаючи Україну.

29 червня 2018 р. урядовий відділ безпеки харчових мереж Угорщини заборонив реалізацію всіх заморожених овочевих продуктів, вироблених під визначеною торговою маркою з серпня 2016 р. по червень 2018 р., і замовив їх негайне вилучення та відкликання.

Одночасно секретаріат Міжнародної мережі органів з безпеки харчових продуктів (INFOSAN) у тісній співпраці з Європейською системою швидкого реагування щодо продуктів харчування та кормів (RASFF) надіслав відповідну інформацію до країн-імпортерів зазначеної продукції з метою проведення ними розслідування, відкликання продукції та вживання заходів з управління ризиками. 12 липня 2018 року таке повідомлення надійшло до України у зв’язку із надходженням зазначеної продукції до мережі магазинів ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна».

Із 19 липня 2018 року Держпродспоживслужба України розпочала процедуру відкликання цієї харчової продукції. Станом на 26 липня 2018 року вся партія заморожених овочів з Угорщини вилучена з торгівельної мережі ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», а саме: «Кукурудза десертна» (упаковка 400 г) у кількості 5510 шт. і «Мексиканська суміш» (упаковка 2,5 кг) в кількості 1676 шт. Наразі ТОВ «МЕТРО Кеш енд Кері Україна» проводить процедуру відкликання цієї продукції від клієнтів або кінцевих споживачів, навіть якщо упаковка вже розкрита та/або втрачений чек.

Як уберегтися від хвороби?

Важливо всі продукти харчування піддавати належній термічній обробці (варіння, смаження, запікання), яка на 100% знищує лістерії. При вживанні сирих овочів і фруктів ретельно їх промивайте, адже лістерії можуть бути на їх поверхні. Також не варто вживати пошкоджені овочі і фрукти (падалиця, тріщини, розломи) – лістерії, якщо вони були, можуть проникнути всередину. Розігрівання у мікрохвильовій печі, бланшування, розморожування при кімнатній температурі не вбиває мікроорганізмів.

Мити овочі і фрукти потрібно відразу, як  ви принесете покупку додому. Особливістю лістерій є їх здатність розмножуватися у харчових продуктах навіть в холодильнику і морозильній камері.

При приготуванні їжі не розміщуйте сирі і готові продукти  поруч. Не можна різати варені овочі для салату на дошці, де ви тільки що розрізали сире м'ясо. Сирі та готові продукти не можна зберігати на одній полиці в холодильнику.

Не купуйте продукти на стихійних ринках, де ви не можете бути впевнені в їх якості та належних умовах зберігання, транспортування, приготування.

Дотримуйтесь заходів особистої гігієни, мийте руки після відвідування вулиці, туалету та громадських місць. Мийте руки перед вживання їжі. Використовуйте воду з перевіреною якістю. І доброго вам здоров’я!

ДИФТЕРІЯ

Дифтерія — це гостре інфекційне захворювання з повітряно-крапельним механізмом передавання, що характеризується місцевим фібринозним запаленням (переважно слизових оболонок ротоглотки) та явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем, нирок.

Причини дифтерії

Збудником є дифтерійна паличка (коринебактерія), яка виробляє екзотоксин, стійка до дії різних чинників, у зовнішньому середовищі може зберігатися до 15 діб; кип’ятіння та 1%-й розчин сулеми знищують палички через 1 хвилину. Токсин, який виділяє паличка, в зовнішньому середовищі нестійкий, швидко гине під час нагрівання (+60 °С та вище), а також внаслідок дії прямих сонячних променів. Інкубаційний період захворювання — від 3 до 10 днів.

Джерело інфекції — хвора людина чи носій Corynebacterium diphtheriae, які виділяють токсигенні штами збудника.

Бактерієносійство Corynebacterium diphtheriae є окремим типом інфекційного процесу і буває:

  • реконвалесцентне (у осіб, що перехворіли на дифтерію);
  • у здорових осіб (у яких на момент огляду клінічні симптоми були відсутні).

За тривалістю бактерієносійство Corynebacterium diphtheriae поділяють на:

  • короткочасне — збудник виділяється до 2 тижнів;
  • середньої тривалості — від 2 тижнів до 1 місяця;
  • затяжне — більше 1 місяця;
  • хронічне — від 6 місяців до кількох років.

Шляхи передавання інфекції

Дифтерія передається найчастіше повітряно-крапельним шляхом, факторами передавання також можуть бути предмети побуту (посуд, іграшки). Коли дифтерійна бактерія потрапляє у дихальну систему, вона виробляє токсин, який блокує синтез білка в клітинах, у результаті чого виникають тяжкі функціональні та структурні зміни, інколи несумісні з життям. Захворювання проявляється у вигляді ангіни, коли у горлі утворюються плівки, що можуть ускладнювати дихання та ковтання.

Симптоми дифтерії

Інкубаційний період дифтерії становить 2–10 днів.

Клінічна картина захворювання залежить від локалізації патологічного процесу, його поширеності, ступеня токсикозу та/чи обтурації дихальних шляхів, наявності та характеру ускладнень, супутніх захворювань та приєднання вторинних інфекцій.

Захворювання на дифтерію може мати такі прояви:

  • біль у горлі;
  • підвищена температура, лихоманка;
  • набряк слизової оболонки ротоглотки;
  • наліт на мигдалинах сірого кольору, осиплість голосу;
  • набряк шиї;
  • збільшення шийних, підщелепних лімфатичних вузлів.

Виділяють різні форми захворювання.

Дифтерія носа: серозно-геморагічні, гнійні чи гнійно-геморагічні виділення з носа, незначне поширення фібринозних плівок (в основному перетинка носа); зрідка — загальні симптоми.

Дифтерія глотки: найчастіша форма; неприємний запах з рота, біль у горлі, труднощі під час ковтання, слинотеча, збільшені болючі регіональні лімфатичні вузли, у тяжких випадках — масивний набряк м’яких тканин шиї (bull neck, бичача шия). У пацієнтів з обструкцією дихальних шляхів — участь допоміжних дихальних м’язів, інколи ціаноз. Існує ризик аспірації відірваних фрагментів фібринозних плівок і асфіксії. Фібринозні плівки, спочатку білі, потім сіро-коричневі, з’являються впродовж 2–3 днів, укривають піднебінні мигдалики, задню стінку глотки, м’яке піднебіння; слизова оболонка глотки незначно гіперемована і набрякла.

Дифтерія гортані і трахеї: як правило, внаслідок поширення процесу з глотки; фібринозні плівки і набряк слизової оболонки спричиняють звуження просвіту дихальних шляхів. Симптоми: захриплість, афонія, дзвінкий «гавкаючий» кашель, задишка.

Дифтерія шкіри: раньова інфекція; хронічна виразка, яка не гоїться, вкрита брудно-сірим нальотом або заповнена некротичними масами, зрідка — симптоми системної дії токсину.

Дифтерія може вражати й інші органи: кон’юнктиву, вухо, піхву, пряму кишку.

Ускладнення

Дифтерійний токсин також може потрапити у кров. До дії токсину чутливі майже всі органи, але найбільш вразливими є серце, нирки, наднирники, нервова система. Унаслідок дії токсину порушується синтез білка клітинами, що призводить до гибелі клітини.

Ускладнення від дифтерії можуть включати:

  • блокування дихальних шляхів;
  • інфекційно-токсичний шок;
  • пошкодження серцевого м’яза (міокардит);
  • ураження нервової системи;
  • нефрозонефрит;
  • легеневу інфекцію (дихальну недостатність або пневмонію).

Лікування дифтерії

Усі хворі на дифтерію, незалежно від її клінічної форми і ступеня тяжкості, підлягають невідкладній обов’язковій госпіталізації до інфекційного стаціонару. Головним у лікуванні всіх форм дифтерії (крім бактеріоносійства) є введення антитоксичної протидифтерійної сироватки (ПДС), яка пригнічує дифтерійний токсин у крові.

Профілактика дифтерії

Попередити розвиток небезпечних ускладнень можна завдяки вакцинації дітей, згідно з Календарем профілактичних щеплень, і ревакцинація дорослих кожні 10 років.

Вакцинація, як і перенесене захворювання, вже через 1–1,5 років не гарантує захисту від інфікування та захворювання, але у правильно щеплених недуга матиме набагато легший перебіг, ніж у тих, хто не має щеплень. Тому так важливо вчасно здійснювати як вакцинацію, так і ревакцинацію.

Щоб запобігти розповсюдженню хвороби, потрібні раннє виявлення хворого, його ізоляція та лікування, а також виявлення та санація бактеріоносіїв.

Метою щеплення є створення антитоксичного імунітету проти дифтерії (правця), наявність якого практично ліквідує небезпеку розвитку важких форм дифтерії та допомагає зменшити захворюваність.

Вакцинація відбувається у кабінетах щеплень дільничних поліклінічних закладів (безкоштовно). Також є мережа приватних кабінетів щеплень, де можна вакцинуватися власним коштом.

Вакцинація дітей

Згідно з національним Календарем профілактичних щеплень, для вакцинації дітей проти дифтерії, кашлюку, правця на першому році життя можуть використовуватися вакцини як з ацелюлярним (АаКДП), для ослаблених дітей, так і з цільноклітинним (АКДП) кашлюковим компонентом. Ці вакцини використовуються для щеплення дітей до 6 років 11 місяців 29 днів.

Вакцинація АКДП (АаКДП) вакциною здійснюється у: 2 місяці (перше щеплення), 4 місяці (друге щеплення), 6 місяців (третє щеплення). У 18 місяців проводиться ревакцинація.

Ревакцинацію проти дифтерії та правця у 6 років проводять анатоксином дифтерійно-правцевим (далі — АДП), наступну у 16 років — анатоксином дифтерійно-правцевим зі зменшеним вмістом антигену (далі — АДП-М).

Щеплення дітей до 7 років з порушенням Календаря призначаються лікарем з такого розрахунку, щоб дитина встигла одержати чотириразове щеплення проти кашлюку до 6 років 11 місяців 29 днів. У разі неможливості отримати 4 дози вакцини проти кашлюку дитиною до 6 років 11 місяців 29 днів вводять стільки доз, скільки дитина встигне отримати до виповнення їй зазначеного віку.

Дітям, старшим 7 років, та дорослим, які раніше не були щеплені або не мають даних щодо вакцинації, проводять щеплення АДП-М триразово. Ревакцинація дітей віком 15 –18 років, які отримують щеплення поза цим Календарем, здійснюється з мінімальним інтервалом у 3 роки після останнього щеплення для профілактики дифтерії та правця.

Вакцинація дорослих

Першу планову ревакцинацію дорослих за віком та епідпоказаннями, які раніше були щеплені, проводять АДП-М у віці 26 років з подальшою плановою ревакцинацією АДП-М з мінімальним інтервалом 10 років від попереднього щеплення АДП-М.

Для профілактики дифтерії у разі виникнення осередку інфекції контактні особи залежно від їхнього вакцинального статусу підлягають негайній імунізації:

  • нещеплені особи мають одержати первинний вакцинальний комплекс (вакцинація та перша ревакцинація) препаратами згідно з віком;
  • особи, які підлягають ревакцинації згідно з Календарем щеплень у цьому році, мають негайно отримати чергову ревакцинацію;
  • особи, імунізовані згідно з Календарем, мають отримати додаткову дозу АД (дифтерійного анатоксину) чи анатоксину АД-М залежно від віку, якщо після останнього щеплення проти дифтерії минув щонайменш рік.

Захворюваність на дифтерію в Україні у 2010–2019 роках

Протягом останніх дев’яти років в Україні щорічно реєстрували поодинокі випадки дифтерії (за винятком 2017 р.). У 2010–2018 рр. загалом зареєстровано 56 хворих на дифтерію, з них 12 дітей та 44 дорослих. Летальних випадків не зафіксовано.

У 2019 р., станом на 29 жовтня, зареєстровано 20 випадків дифтерії, зокрема п’ять підтверджених лабораторно: по одному випадку у мешканців Луганської, Хмельницької, Тернопільської, Закарпатської областей та м. Київ.

Також зафіксовано 14 імовірних випадків дифтерії серед контактних осіб у Закарпатській області та один у м. Київ. Ці випадки визначено як імовірні за клінічними та епідеміологічними критеріями, а випадок у мешканки Києва — за клінічними. Лабораторні дослідження на підтвердження/спростування імовірних і можливого випадків тривають.

У 2019 р. по одному випадку зареєстровано у лютому (Луганська обл.) та серпні (Хмельницька обл.). Решту 18 випадків зафіксовано у жовтні.

Із зареєстрованих 2019 р. хворих на дифтерію 19 — дорослі. За локалізацією ураження — у Луганській області виявлено дифтерію ока, у решті випадків — дифтерію зіву/мигдаликів. За результатами бактеріологічного обстеження у хворого в Києві виявлено Corynebacterium ulcerans, у 18 інших випадках — Corynebacterium diphtheriae. Лабораторні дослідження ще одного випадку тривають.

Протидифтерійну сироватку вводили шести хворим: по 20 000 МО — хворій з Луганської області й чотирьом хворим із Закарпаття і 30 000 МО — хворій з м. Київ.

Крім того, у 2019 р. зареєстровано десять можливих випадків дифтерії. Діагноз «дифтерія» було відхилено у зв’язку з негативними результатами лабораторних досліджень на наявність збудника дифтерії.

КАШЛЮК

Кашлюк – це вкрай заразне захворювання дихальних шляхів, викликане бактерією. Кашлюк легко поширюється від людини до людини, головним чином повітряно-крапельним шляхом при кашлі чи чханні. Багато дітей, які заразилися кашлюком, страждають від нападів кашлю протягом 4-8 тижнів. Найбільш небезпечне це захворювання для немовлят.

Симптоми
Першими ознаками кашлюку є помірний жар, нежить, кашель, який, як правило, переходить у судомний кашель. У немовлят це може супроводжуватися періодами тимчасового припинення дихальних рухів (апное). Пневмонія є відносно поширеним ускладненням від кашлюку, рідше виникають конвульсії і ураження головного мозку (енцефалопатія).

Симптоми, зазвичай, з'являються через 7-10 днів після інфікування.

При перших симптомах, негайно звертайтеся до лікаря.

Профілактика
Запобігти кашлюку можна завдяки вакцинації. Відповідно до національного календаря щеплень, вакцинувати дітей для профілактики кашлюку необхідно у віці 2, 4, 6 і 18 місяців (чотири щеплення).

Для вакцинації дітей проти кашлюку на першому році життя можуть використовуватися вакцини як з ацелюлярним (АаКДП), так і з цільноклітинним (АКДП) кашлюковим компонентом. АКДП містить цілі убиті клітини збудника кашлюку, а АКаДП містить безклітинний або ацелюлярний кашлюковий компонент. Обидва типи вакцин формують у щеплених дітей стійкий імунітет проти кашлюку, дифтерії та правця.

Детальніше про використання вакцини АКДП з цільноклітинним кашлюковим компонентом та можливих реакцій на її введення на сайті МОЗ.

За матеріалами Всесвітньої організації охорони здоров’я

СКАЗ

Сказ — це гостре інфекційне захворювання тварин і людини, спричинене нейротропним вірусом сказу (англ. Rabies virus) із роду Lyssavirus. Характеризується розвитком своєрідного енцефаліту зі стрімким пошкодженням центральної нервової системи. У разі зволікання з наданням квалфікованої медичної допомоги смерть неминуча.

У медичній літературі інших країн хвороба відома як рабієс (у тварин) і гідрофобія (у людей).

Причини сказу і шляхи передавання інфекції

Джерелом та резервуаром збудника сказу є дикі та свійські хижі тварини, що належать до класу ссавців. Людина може заразитися сказом від інфікованої тварини через:

  • укус;
  • подряпину та мікроушкодження шкіри;
  • потрапляння зараженої слини на слизові оболонки.

У контактний спосіб людей найчастіше інфікують коти й собаки — з-поміж свійської фауни, а в дикій природі — лисиці та вовки.

Особливу небезпеку становлять безпритульні тварини, зокрема собаки, для яких укус є інстинктивною реакцією для захисту території, членів зграї або здобуття їжі.

Доведена можливість аерогенно-контактного зараження (у лабораторних умовах, під час відвідування печер, населених кажанами), коли вірус пасивно потрапляє через кон’юнктиви, слизових ротоглотки.

За даними ВООЗ, у 99% випадків смерті людини від сказу джерелом інфекції є собаки. Близько 40% жертв укусів імовірно скажених собак — діти віком до 15 років.

Якщо вас укусила чи лизнула безпритульна або дика тварина, негайно зверніться до лікаря! Зволікання може коштувати життя!

Симптоми сказу

У людини інкубаційний період сказу, як правило, триває 1–3 місяці, але може варіюватися від одного тижня до року, залежно від низки факторів:

  • місця, кількості й глибини укусів (найнебезпечніші укуси в обличчя та голову загалом);
  • кількості й активності вірусу, що потрапив у рану;
  • віку постраждалого (діти вразливіші за дорослих).

Початкові симптоми сказу — підвищення температури та біль, а також незвичні або незрозумілі відчуття поколювання, пощипування чи печіння у місці пошкодження. Після появи симптомів захворювання практично завжди закінчується летально. У процесі поширення вірусу центральною нервовою системою розвивається прогресивне смертельне запалення головного і спинного мозку.

Є дві форми цього захворювання: активний і паралітичний сказ.

Для людей з активним сказом характерні гіперактивність, гідрофобія (боязнь води) та інколи аерофобія (боязнь протягів або свіжого повітря). Смерть настає за кілька днів у результаті кардіореспіраторної зупинки.

На паралітичний сказ припадає близько 30% усіх випадків захворювання у людей. Ця форма сказу триває довше за попередню із легшим перебігом. М’язи поступово паралізуються, починаючи з місця укусу чи подряпини. Повільно розвивається кома, і настає смерть.

Симптоми сказу у тварин залежать від стадії захворювання.

Початкова стадія (триває до п’яти днів):

  • наявні сліди від укусів;
  • гризуть місце укусу;
  • ласкаві, примхливі, насторожені одночасно;
  • слабкий апетит;
  • їдять неїстівне;
  • слинотеча;
  • блювота.

Збуджена стадія (2–3 дні):

  • агресивні;
  • збуджені;
  • нападають;
  • намагаються утекти;
  • гризуть землю;
  • їдять неїстівне;
  • конвульсії;
  • блювота;
  • параліч;
  • косоокість.

Паралітична стадія (2–4 дні):

  • виснаження;
  • повний параліч;
  • смерть.

Лікування сказу

У разі інфікування людини показані негайна госпіталізація і введення антирабічної вакцини. Таких щеплень має бути шість: у день звернення до лікаря (0-й день), а потім на 3-й, 7-й, 14-й, 30-й і 90-й дні.

Антирабічна вакцина запобігає виникненню захворювання у 96–99% випадків.

Вона ефективна у разі початку курсу не пізніше 14-го дня з моменту укусу чи обслинення. Утім, курс імунізації призначають навіть через кілька місяців після контакту із хворою або ж підозрілою на сказ твариною. Антитіла у людини з’являються тільки на 12–14-й день, а максимальні їхні рівні досягаються лише через 30–40 днів. Імунітет стає дієвим приблизно через два тижні після закінчення курсу вакцинації та залишається таким упродовж року.

У разі небезпечної локалізації укусів (обличчя, шия, голова, пальці рук, промежина), множинних або дуже глибоких поодиноких укусів, ослинення слизових оболонок, будь-яких ушкоджень, завданих хижими тваринами, кажанами й гризунами, коли є ризик короткого інкубаційного періоду, окрім вакцини застосовують і людський антирабічний імуноглобулін. Інкубаційний період може скоротитися до 7 діб — це менше, ніж час вироблення поствакцинального імунітету. Якщо з моменту контакту із твариною минуло більше трьох діб, антирабічний імуноглобулін не застосовують.

Загалом лікувальні заходи спрямовують на зменшення страждань пацієнта. Хворого кладуть до окремої палати і забезпечують максимальний спокій. Для зниження збудливості призначають наркотичні засоби. Втрати рідини поповнюють шляхом внутрішньовенного введення сольових розчинів, плазмозамінників, розчину глюкози. За потреби здійснюють штучну вентиляцію легень.

Останнім часом у світі обговорюють ефективність лікувального «протоколу Мілуокі», коли хворого під час лікування ввергають у штучну кому і застосовують противірусні препарати.

Медичний персонал має працювати в захисному одязі, щоб запобігти потраплянню слини на шкіру та слизові оболонки.

Профілактика сказу

Профілактичні заходи поділяються на два напрями: боротьба з носіями збудника і недопущення розвитку захворювання у людини, яку покусала чи обслинила скажена тварина.

Для профілактики сказу необхідно:

  • регулярно вакцинувати свійських тварин;
  • уникати контактів із потенційно небезпечними тваринами;
  • не торкатися диких чи безпритульних тварин;
  • не підгодовувати безпритульних тварин у місцях, де постійно перебувають люди (особливо діти).

Стережіться безпритульних, а тим більше диких тварин, які не бояться самі до вас підійти.

Сказу можна повністю уникнути, якщо після укусу людина отримає необхідну медичну допомогу. Курс антирабічних щеплень призначають у разі ймовірного або наявного інфікування людини, після визначення приналежності випадків укусів до певних категорій контакту згідно з рекомендаціями ВООЗ. Самовільно припиняти лікування чи порушувати режим поведінки під час нього неприпустимо!

Перша медична допомога після укусу

Якщо вас укусила чи обслинила тварина (особливо дика чи безпритульна) негайно зверніться до лікаря! Якщо тварина домашня, попросіть власника надати документи, що підтверджують її щеплення.

Коли лікар недоступний, ретельно промийте рану протягом щонайменше 15 хв мильною водою, мийними засобами, дезінфектантами для обробки ран у хірургічній практиці або іншими засобами (70%-м спиртом або 5%-м розчином йоду), що нейтралізують вірус.

Після цього неодмінно зверніться по медичну допомогу.

Обов’язковому щепленню підлягають люди:

  • яких покусали скажені чи підозрілі на сказ тварини безпосередньо або через одяг навіть за найменших ушкоджень шкіри;
  • покусані будь-якими дикими тваринами (навіть без підозри на сказ);
  • подряпані підозрілими на сказ тваринами або в разі забризкування подряпин слиною таких тварин, потрапляння її на слизові оболонки;
  • які зазнали будь-якого мікроушкодження шкіри під час роботи з хворими на сказ тваринами, патологічним матеріалом або транспортування трупів тварин для дослідження.

Курс профілактичної імунізації призначають людям, які професійно пов’язані з ризиком зараження сказом.

Що робити із твариною, підозрілою на сказ

Собаку, кота чи іншу тварину, яка покусала людей або тварин, слід негайно доправити до найближчої ветеринарної клініки для огляду й утримання під наглядом спеціалістів протягом десяти днів.

Сьогодні сказ реєструють у 150 державах і територіях світу, на всіх континентах, окрім Антарктиди.

Щороку від цього захворювання в світі гине понад 55 000 людей і більше 1 млн тварин; 95% випадків смерті від сказу фіксують в Африці та Азії.

Із кінця 1990-х епіцентр сказу в європейському регіоні через високий рівень імунізації диких тварин у Західній та Центральній Європі перемістився на схід.

В Україні останні 30 років епідемічна ситуація щодо захворюваності людей на сказ є нестійкою. Реєструють поодинокі випадки захворювань, є умови для їхнього поширення. Зокрема, цього року зареєстровано два випадки захворювання серед людей (2017 — теж два, 2016 — чотири).

За даними на 1.09.2018, в Україні наявна 12 981 доза антирабічного імуноглобуліну.

Завантажити інформаційні матеріали про сказ можна за посиланням.

КІР

Кір — небезпечне дуже заразне вірусне захворювання, що швидко поширюється. 9 із 10 людей, з якими контактувала інфікована особа, теж захворіють, якщо вони не були щеплені.

Передавання інфекції

Вірус кору поширюється під час кашлю та чхання, тісних особистих контактів. Вірус лишається активним і живе в повітрі або на інфікованих поверхнях протягом 2 год. Інфікована людина може передавати вірус ще за чотири дні до і за чотири дні після появи у неї висипу.

Симптоми

Першою ознакою кору зазвичай є значне підвищення температури приблизно через 10–12 днів після інфікування, яке триває 4–7 днів. На цій початковій стадії можуть виникати нежить, кашель, почервоніння очей і сльозотеча, а також дрібні білі плями на внутрішній поверхні щік. За кілька днів з’являється висип — спочатку, як правило, на обличчі та верхній частині шиї. Приблизно через три дні висип розповсюджується по всьому тілу, включно із руками та ногами. Він тримається 5–6 днів і потім зникає. У середньому, висип з’являється через 14 днів (від 7 до 18 днів) після впливу вірусу.

За перших симптомів негайно звертайтеся до лікаря!

Ускладнення

Кір може мати серйозні наслідки, особливо у дітей віком до п’яти років. Серед ускладнень кору — запалення середнього вуха (отит), запалення дихальних шляхів (бронхіт), пневмонія, діарея, енцефаліт. Ця недуга може призвести навіть до смерті.

Захворювання на кір під час вагітності також загрожує здоров’ю жінок — від розвитку ускладнень до передчасних пологів чи мимовільного аборту (викидня).

Профілактика

Спеціального лікування від кору нема. Найкращий захист — вакцинація. В Україні є комплексна вакцина від кору, паротиту і краснухи (КПК). Вона безпечна, ефективна і забезпечує тривалий захист. Для найкращого захисту дитина має отримати дві дози КПК-вакцини.

Якщо з якихось причин ваша дитина не була вакцинована відповідно до Календаря профілактичних щеплень, зверніться по консультацію до лікаря.

Відмовившись від вакцинації, ви ризикуєте здоров’ям і життям своєї дитини.

Міністерство охорони здоров’я закликає батьків обов’язково вакцинувати дітей відповідно до термінів Календаря щеплень і якомога швидше надолужити щеплення, якщо пропустили планову вакцинацію. Вакцинуватись за Календарем і надолужити пропущені щеплення можуть безоплатно усі діти до 18 років, а також дорослі з груп ризику — військові, учасники ООС, студенти, освітяни і медики.

Імунізація є питанням національної безпеки, оскільки здоров’я українців — усіх разом і кожного зокрема — залежить від рівня охоплення щепленнями у країні. Для формування колективного імунітету необхідно, щоби рівень вакцинації досягав 95–98%.

Перевірити кількість вакцин у вашій області можна у таблиці. Якщо у кабінеті щеплень кажуть, що вакцини немає, зверніться до головного лікаря медзакладу для з’ясування причини. Якщо головний лікар не може надати необхідну інформацію, зверніться у департамент/управління охорони здоров’я у вашій області: http://moz.gov.ua/regionalni-upravlinnja.

Докладно, що робить МОЗ України для подолання кору і що може зробити кожен: https://bit.ly/2OFOSG3.

Докладно про кір та вакцинацію проти кору: https://bit.ly/2Dok6Qh.

ЕНТЕРОВІРУСНА ІНФЕКЦІЯ

Ентеровірусна інфекція – це група гострих вірусних захворювань, які вражають дітей та дорослих. Характерною особливістю цих інфекцій є надмірне різноманіття клінічних форм - від безсимптомного перебігу чи незначної лихоманки до менінгоенцефалітів, міокарітів, тощо. Група ентеровірусів містить понад 100 небезпечних вірусів для людини, які поширені повсюдно.

Передається ентеровірусна інфекція, як правило,фекально-оральним шляхом, через предмети побуту, забруднені руки, при недотриманні правил особистої гігієни, але не виключений і повітряно-крапельна передача, як при ГРВІ. Також можливе інфікування при купанні у відкритих заражених водоймах.

Характерні симптоми: незначне підвищення температури тіла, почервоніння горла, висип на долонях та ступнях. При виникненні симптомів – негайно звертайтеся до лікаря.

Інкубаційний період (від зараження до появи перших симптомів захворювання) зазвичай досить короткий, лише 2-3 дні, тому захворіти можна як під час відпочинку, так і у найближчий час після повернення додому.

Щоб уникнути захворювання, дотримуйтеся правил особистої гігієни, ретельно мийте руки перед тим, як брати чи готувати їжу, після відвідування туалету і перебування у місцях великих скупчень людей. Використовуйте чисту воду, якщо невпевнені у якості води - прокип'ятіть. Мийте овочі і фрукти перед вживанням. Ретельно готуйте їжу, проварюйте чи просмажуйте продукти харчування перед вживанням. Якщо в місці відпочинку вже були випадки захворювання, радимо не купатися у басейнах.

ХОЛЕРА

Холера - це гостра діарейна інфекція, що виникає при вживанні харчових продуктів або води, заражених бактерією Vibrio cholerae О1 або О139. Холера передається фекально-оральним шляхом від людини до людини, частіше при вживанні забрудненої води, овочів, фруктів, при купанні, а також через їжу і при побутових контактах. Без належного лікування може призвести до смерті.

Інкубаційний період триває від кількох годин до 5 днів. Хвороба, зазвичай, починається гостро і призводить до різкого зневоднення організму.

Джерелом збудника інфекції є людина - хворий або носій вібріонів.

Холерний вібріон може зберігати життєздатність у воді протягом тривалого часу, у харчових продуктах при кімнатній температурі протягом 2-5 днів, на поверхні плодів і овочів в умовах сонячного освітлення упрожовж 8 годин, при низьких температурах та у морській воді — 2 тижнів і більше, у кишечнику окремих річкових та морських тварин — декількох місяців. Під час кип'ятіння холерний вібріон гине протягом хвилини, є малостійким до висушування, до прямого сонячного опромінення, є надзвичайно чутливим до дії звичайних дезінфектантів.

Симптоми холери

Першими симптомами холери є діарея, блювота, болі у животі.

Характерні симптоми холери:

  • частий, до 10 і більше разів на добу, пронос. При цьому людина втрачає  багато рідини - до 20 літрів на добу. У результаті втрати рідини відбувається згущення крові і зневоднення організму;
  • через втрату з рідиною мікроелементів з'являються м'язові судоми, частіше за все - починаючи з литкових м'язів;
  • загострення рис обличчя, очі западають, синіють губи і вушні раковини;
  • холодна шкіра (холера - одна з небагатьох інфекцій, що супроводжуються нормальною або навіть зниженою температурою тіла);
  • шкіра втрачає пружність, легко збирається в складки і дуже довго розправляється, а шкіра стоп і рук стає зморшкуватою (так звані «руки прачки»);
  • задишка, різка слабкість.

При ранній діагностиці і правильному лікуванні холера виліковна. При перших симптомах слід негайно звернутися до лікаря!

Профілактика холери

Щоб уникнути захворювання, дотримуйтесь простих правил:

  • не купуйте продукти харчування, зокрема - рибу, у місцях стихійної торгівлі;
  • не купайтеся і не ловіть рибу у забруднених водоймах;
  • дотримуйтеся особистої гігієни, ретельно мийте руки перед тим, як брати чи готувати їжу, після відвідування туалету;
  • використовуйте чисту воду;
  • мийте овочі і фрукти перед вживанням;
  • ретельно готуйте їжу, проварюйте чи просмажуйте продукти харчування перед вживанням.

Кип'ятіння вбиває холерні вібріони вже через 1 хвилину.

При своєчасно розпочатому лікуванні нетяжка форма холери закінчується повним одужанням. За відсутності ефективної терапії протягом 2-3 днів, в хворого може розвинутись кома, можливі летальні наслідки.

Статистика

Випадки холери в Україні були зареєстровані в 1998, 1999, 2007, 2011 роках.

У  1998 році  у Донецькій області (2 випадки) та в Криму (1), у 1999 році у  Дніпропетровській (2), Донецькій (4) Запорізькій (3) та Одеській (1) областях.

У 2007 році у м. Суми (1) та  2011 році у Донецькій області зареєстровано – 33 випадки холери. В інші роки випадки холери не реєструвалися до 2018 року.

ГОСТРІ КИШКОВІ ІНФЕКЦІЇ

Гострі кишкові інфекції – одні з найпоширеніших інфекційних захворювань, які можуть призвести до серйозних ускладнень, особливо у дітей. Зазвичай, гострі кишкові інфекції викликані бактеріями чи вірусами, які потрапляють в організм людини із зараженою їжею чи водою.

Кишкові інфекції передаються через споживання зараженої їжі, вживання зараженої води, під час купання у забруднених водоймах, через брудні руки і предмети побуту.

Найчастіше збудники кишкових інфекцій знаходяться у сирій їжі тваринного походження (м’ясо, яйця, непастеризоване молоко, морепродукти), немитих фруктах та овочах.  

Найпоширеніші симптоми гострих кишкових інфекцій – слабкість, підвищення температури, біль у животі, блювота і діарея. При перших симптомах звертайтеся до лікаря.  

Щоб вберегти себе від харчових отруєнь і гострих кишкових інфекцій вживайте лише ті продукти, у якості яких ви впевнені, дотримуйтеся 5 кроків до безпечнішої їжі, купайтеся у безпечній воді.

Купайтеся у чистих водоймах і відпочивайте лише на офіційно відкритих для відпочинку пляжах і рекреаційних зонах. Знайти інформацію про нерекомендовані для купання місця можна тут: https://goo.gl/mN2SUZ

5 кроків до безпечнішої їжі

 Підтримуйте чистоту:

  • мийте руки перед тим, як брати продукти чи готувати їжу
  • мийте руки після відвідування туалету
  • вимийте і продезинфікуйте всі поверхі і кухонне приладдя, що використовується для приготування їжі.
  • захищайте кухню і продукти від комах, гризунів та інших тварин. 

Відокремлюйте сиру їжу від готової:

  • відокремлюйте сире м’ясо, птицю і морепродукти від інших харчових продуктів
  • для обробки сирих продуктів користуйтеся окремим кухонним приладдям, зокрема ножами і обробними дошками
  • зберігайте продукти у закритому посуді, щоб уникнути контакту між сирими і готовими продуктами

Ретельно готуйте їжу:

  • ретельно прожарюйте чи проварюйте продукти, особливо м’ясо, птицю, яйця і морепродукти
  • доводьте страви до кипіння, щоб переконатися, що вони готувалися при щонайменше 70°С.
  • сік м’яса чи птиці при приготуванні повинен бути прозорим, а не рожевим
  • ретельно підігрівайте приготовану їжу

Зберігайте їжу при безпечній температурі:

  • не залишайте приготовану їжу при кімнатній температурі більш ніж на 2 години
  • зберігайте приготовані страви гарячими (60°С) аж до подачі до столу.
  • не зберігайте їжу надто довго, навіть у холодильнику
  • не розморожуйте продукти при кімнатній температурі

Використовуйте безпечну воду і свіжі продукти:

  • використовуйте чисту або очищену воду
  • обирайте свіжі і незіпсовані продукти
  • ретельно мийте овочі і фрукти, особливо, якщо вживатимете їх сирими
  • не вживайте продукти, у яких закінчився термін придатності.

Віруси чи бактерії можуть потрапити в продукти харчування на будь-якій стадії шляху від виробництва до столу, тому кожен учасник процесу, від виробника до споживача, відіграють роль у запобіганні зараження їжі.

ЛЕПТОСПІРОЗ

Лептоспіроз – небезпечне інфекційне захворювання, спричинене бактерією Leptospira.

Без лікування лептоспіроз може призвести до ураження нирок, ураження печінки, менінгіту (запалення мембрани навколо головного і спинного мозку) чи навіть смерті.

Бактерія, що спричиняє лептоспіроз у людей, потрапляє у воду із сечею інфікованих тварин, найчастіше - гризунів.

Захворіти на лептоспіроз можна під час купання у заражених водоймах, при контакті із інфікованими тваринами. У тіло людини бактерія лептоспірозу потрапляє через тріщини, порізи чи рани на шкірі чи слизові оболонки (очі, ніс, рот).  Вживання зараженої їжі також може спричинити захворювання.

В Україні захворюваність на лептоспіроз сезонна і зростає навесні і влітку, коли люди більше часу проводять біля водойм.

Людина може захворіти у період від двох днів до чотирьох тижнів після зараження.  Симптоми варіюються від легких (головний біль, гарячка, біль у м’язах, почервоніння очей, діарея, висипання)  до серйозних (ураження нирок, ураження печінки, менінгіт) і навіть смерті.  

Лептоспіроз часто складно діагностувати, адже симптоми схожі на прояви інших захворювань – наприклад, можуть нагадувати грип, який більш характерний восени і взимку. До того ж, часом захворювання може протікати безсимптомно.

Лептоспіроз лікують антибіотиками. Якщо у вас є симптоми захворювання, і ви нещодавно контактували із потенційно зараженою водою - зверніться до лікаря. При підозрі на лептоспіроз лікування необхідно розпочати якнайшвидше.

Ризики захворіти на лептоспіроз суттєво зменшуються, якщо ви уникаєте перебування у потенційно зараженій воді і контактів із інфікованими тваринами. 

МАЛЯРІЯ

Малярія – загрозливе для життя захворювання, що передається через укуси комарів. Передача малярії відбувається у 91 країні світу, переважно це країни Африки, Азії, Південної і Північної Америк. В Україні передача малярії комарами не відбувається і наразі усі зареєстровані випадки захворювань – завезені.

Станом на 28 серпня 2017 року в Україні зареєстровано 29 завезених випадки малярії, 3 постраждалих померли. У 2016 році було зареєстровано 43 завезених випадки малярії, один із постраждалих помер.

Симптоми малярії з’являються через 10-15 днів після укусу інфікованого комара. Перші симптоми – лихоманка, головний біль – можуть проявлятися слабко, що ускладнює виявлення малярії.

Якщо під час подорожі чи протягом року після повернення із країни, де відбувається передача малярії у вас з’явилися симптоми грипу чи підвищилась температура – негайно зверніться до лікаря і повідомте про історію своїх поїздок.

Лікування необхідно розпочати протягом перших 24 годин після прояву симптомів, інакше малярія може розвинутися у серйозне захворювання і закінчитися смертю. Якщо ризик захворіти малярією у країні високий - варто заздалегідь купити ліки проти малярії і носити їх із собою.
У дітей із важкою малярією часто розвивається важка анемія, дихальна недостатність чи церебральна малярія. У дорослих часто відбувається ураження кількох органів.

Дізнайтеся, чи у країні, куди ви плануєте поїздку, відбувається передача малярії. Якщо так – обов’язково попіклуйтеся про захист від цього захворювання. Зазвичай це - уникнення укусів комарів (одяг, який прикриває тіло, репеленти), антимоскітні сітки та хіміопрофілактика – медикаменти для профілактики захворювання малярією.

Проконсультуйтеся зі своїм лікарем щодо хіміопрофілактики – вона залежить від країни, куди ви подорожуєте, і її потрібно розпочати за кілька тижнів до поїздки.

ПРАВЕЦЬ

Правець — це захворювання, що передається при контакті зі спорами бактерій Clostridium tetani, які живуть у ґрунті та кишковому тракті тварин. 

Можна інфікуватися правцем при потраплянні бруду у рану або поріз, внаслідок укусів тварин чи травмування гострими предметами, уламками деревини. Від людини до людини це захворювання не передається. 

Симптоми правця: 

  • стиснення щелеп;
  • м’язові спазми — часто в шлунку;
  • болісна напруга у всьому тілі;
  • проблеми з ковтанням;
  • «витріщання» очей;
  • головний біль;
  • лихоманка та надмірне потовиділення;
  • зміна артеріального тиску та прискорене серцебиття;
  • неконтрольоване/мимовільне скорочення мускулатури голосових зв’язок (ларингоспазм);
  • ламкість кісток;
  • ускладнення дихання.

Ускладнення, які може викликати правець: 

  • закупорка головної або однієї з дрібних гілок легеневої артерії  згустком крові, що потрапив з інших частин тіла через кровообіг (емболія легеневої артерії);
  • пневмонія, легенева інфекція.

Правець може призвести до смерті. 
 
Симптоми можуть з’явитися протягом 3–21 дня після зараження. У разі появи перших симптомів негайно звертайтеся до лікаря. За відсутності медичної допомоги ймовірність смерті майже стовідсоткова. Навіть із медичною допомогою ризики смерті від правця досить високі — від 10% до 70% залежно від лікування, віку постраждалої людини та її загального стану здоров’я.
 
Єдиний спосіб захистися від правця — вакцинація. Імунітет після захворювання швидко минає, і є ймовірність повторного зараження, тому вакцинація необхідна, навіть якщо ви хворіли.

Відповідно до національного календаря щеплень, вакцинувати дітей для профілактики правця необхідно у віці 2, 4, 6 і 18 місяців (чотири щеплення). У віці 6 і 16 років необхідна ревакцинація. Дорослим поновлювати щеплення від правця необхідно кожні 10 років.

Відмовившись від вакцинації, ви ставите під загрозу свої життя і здоров’я.